В-осени року 1848 Шевченко вернувся в Оренбург. Тут Шевченкові було легче жити, як в Орській кріпості. Тут були земляки, було тут кілька Поляків на засланні, то з ними він часто бачився і розважав себе. Начальство теж не дуже присікувалося до його. Він ходив в своїй одежі, на муштру не ходив, писав собі та малював. Та і на цей раз не довго Шевченко мав таку волю. Прапорщик Ісаєв, маючи злість на Шевченка, виказав генералові, що Шевченко пише вірші, малює і ходить не у салдатській одежі. Шевченка потрусили і забрали у нього книжки та папери. На щастя Шевченкові про те сказали вперед, то де що він приховав. В тих паперах, що узяли, не було нічого «преступнаго», але все ж звелено було заслати Шевченка у Новопетровську кріпость, на березі Каспійського моря. Знов було наказано, щоб Шевченко не мав при собі ні пера ні черніла, ні паперу. В-осени після Покрови, Шевченко був уже там.
Новопетровська кріпость була для Шевченка не тільки «незамкнена тюрьма», але й сумна, забута Богом жива могила в пустині. До нього приставили зараз «дядьку» щоб той ходив за ним назирці, ганяли його на роботу та на муштру, обшуковали його, чи немає часом де за халявою, в кишені чогось, що треба для писання та малювання; півтора года не давали навіть листа ні до кого написати. А він же три годи не мав а-ні вісточ-
