першого видання) та „Гамалія“ (з р. 1844). Шевченко оправив їх разом для того, щоб подати заразом у цензуру. Він думав видати цілий томик своїх поезій, і на першій вкладній сторінці, закресливши давніший заголовок: „Чигиринскій Кобзарь и Гайдамаки“, надписав чорним олівцем: „Поэзія Т. Шевченка том 1".
Але згодом і цей заголовок він закреслив червоним олівцем, а знаком Шаблон:Потрібна хвиляста лінія полишив знову „Чигиринскій Кобзарь“.
На 2-й білій картці стоїть цензорський дозвіл — чорним чорнилом впоперек сторінки: „печатать позволяется, съ тѣмъ чтобы по отпечатаніи было представлено въ. ценсурный комитетъ узаконенное число экземпляровъ. С.-Петербургъ, 28 Ноября 1859 года. Ценсоръ В. Бекетовъ. При этомъ считаю нужнымъ замѣстить типографіи, чтобы она зачеркнутыя мѣста не печатала.“ Нижче я винотую, які були тут „зачеркнутыя мѣста“.
Повинен зауважити, що перед тим як подати книжку у цензуру, Шевченко заходився перечитувати весь оригінал, і поробив де-які чималі зміни, особливо в „Гайдамаках“, з яких одначе, чомусь не дуже багато узято до нового видання, р. 1860 (коштом Платона Семеренка). Що поправки пороблено до того, як подавати цензуру, знати з того, що виправлено і усі ті уступи, що цензор позакреслював. Додам ще, що на цензорському дозволові Шевченко, впоперек його, червоним олівцем надписав „печатать 61/2 тысячъ Т. Шевченко“ (число це не зразу зъявилося — знати, Ш. вагався, скілько друковати, і спочатку здається, було 13, чи щось подібне до цього).
Поправки в поданій до цензури р. 1858 книзі (решту поезій подано було, очевидно, в рукописові) пороблено, здається, у квітні р. 1858—про це ми довідуємося з Шевч. „Дневника“: 11 квітня записано там. що того дня Ш. передав Каменецькому вибрані поезії і прохав його клопотатися про дозвіл надруковати їх під фірмою „Поезії Т. Ш.“ Правда, це говориться про переписані (Кулішем) поезії, але можна думати, що тоді ж передано було Каменецькому і друковану частину.
На стор. 282, 6: „Там занапастила.“ В Чигириньск. Кобзарі стояло так, і Шевченко не поправив його; це „так“ стоіть і в „Кобзарі“ р. 1860.
Цю форму я вважаю за автентичну Шевченкову, — тай сенс не вимагає неодмінно „Там“:
В садочок ходила.
Поки себе, свою долю
Так занапастила.
