Не знати, з якої причини, з цих поправок, — дуже цінних, як побачимо, — взято було на увагу при виданню „Кобзаря“ 1860 р. далеко не все, — велика більшість їх так і лишилася незнаною в літературі і досі. Книжечка ця цінна ще й тим, що вона побувала в цензурі, і цензор Беклемишев походив в ній своїм синім олівцем, про що також буде на своєму місці мова.
Отже увесь той чималий матеріал, що назбірався у мене під час перегляду рукописів та давніщих видань „Кобзаря“ та який використав я для нового повного видання поезій Шевченкових, що друкується тепер у Петербурзі, я й подаю у отсій статті для того, щоб ясно було знати мотиви кожної зробленої мною в новому виданні одміни, для того, щоб кожен бачив, де правда на моім боці, або де я помилився.
Приступаючи зараз до перегляду тексту усього „Кобзаря“ в тому хронологичному порядку, який вияснився для мене за найсправедливіший [1]), вважаю за конешний і приємний обовъязок скласти щиру подяку д.д. О. І. Лотоцькому, В. П. Науменкові та П. Я. Стебницькому за ту велику поміч, якої вони уділяли мені своїми вказівками та матеріалами для моєї праці, — д. В. П. Науменкові подяку тим більшу, що без його щирої мені допомоги всим, що стосувалося до „Кобзаря“, не було б і цієї моєї праці.
І.
До заслання.
Попереду всього „Кобзарь“ мусить починатися з передмови, — тієї передмови, яку Шевченко виготував був в марті р. 1847 для тих поезій, що мав подати тоді в цензуру під заголовком „Три літа“ (тоб то роки 1844 — 1846, але переважно лишень, бо де-що там єсть і з р. 1843). Рукопис з тими поезіями (брульон, а також і переписаний чистіще) знайдено цього року в архиві Департамента поліції у Петербурзі. Передмову ту бачив і списав був літ з 10 назад небіжчик проф. Н. Н. Стороженко, і навіть прислав був до редакції „Кіевской Старини“, але через цензурні умови тогочасні вона не могла зъявитися на світ в Росії. Вперше вона була видрукована небіжчиком О. Кониським р.
- ↑ Про подрібніщі мотиви хронологичного розкладу поезій в „Кобзарі“ маю надію незабаром говорити в спеціальній статті.
