тільки малу часть податків, а переважно держава дістає свої доходи з посередних податків, наложених на найконечнійші средства житя.
Для працюючої кляси в загалі і для женщин особливо, не байдужно, як високо оподатковане збіже, муки, цукир, нафта, мило і горівка. Як на ті артикули, котрі вже високо оподатковані ухвалять в парляменті наложити новий податок, то не відобєть ся на кишени богатого фабриканта, або земного властителя, але бідна робітнича родина відчує новий податок дуже болючо. По наложеню нового податку, ціна артикулів підносить ся, але робітнича платня не підносить ся в тім самім відношеню тому жінка яка заряджує домом і доходами, мусить зараз відчути вороже становиско більшости в парляменті. Робітнича родина видає майже три четвертих зарібку на споживчі артикули, отже подороженє тих артикулів через податки є ударом виміреним тільки в робітничу клясу, бо люди богаті заледви малу частину своїх доходів віддають на житя.
Цлова політика робить немислимим спроваджуванє танших артикулів, муки, мяса, цукру з заграниці. Всі ті артикули підлягають на граници великій оплаті так, що не оплачує ся їх спроваджувати, а спроваджені не можуть вплинути на обниженє місцевих цін.
Не тільки держава практикує на мешканцях таку шкідливу податкову політику. Краї і громади на свою руку обложили найнезбутнійші до житя артикули споживчими податками. Через три огні податкові мусить перейти кождий кусок хліба, мяса і т. д. заки він дістане ся до робітничих уст.
Не тільки посередні податки долягають робітничій клясі і змушують женщину-господиню
