ще цілий ряд правно менше важних причин, які вистарчають для розвязаня подружа. В таких случаях залежить виключно від судії, чи він переконаєть ся, що жінка покривджена і жаданє розводу узасаднене. Тому, що судіями є виключно мущини і женщини не мають ніякого впливу на законодавтсво, дуже часто стрічає їх кривда, бо судія не може представити собі і зрозуміти долю жінки. По переведеню розводу суд може признати женщині певні аліменти від мужа. В Німеччині тільки тоді женщина має право до запомоги, коли вона не дала поводу до розводу. В противнім случаю найбогатший муж не має правного обовязку спомагати розведену женщину хоч би вона жила в найгіршій нужді. Як жінкане принесла мужови приданого, і по розводі заробляє шитєм на житє, то навіть богатий муж платить її аліменти не після свого маєтку, але після суспільно низшого становиска розведеної жінки.
Не тілько в Австрії, але у всіх краях Европи правне становиско женщини є подібне. В Англії до року 1882 жінка була зовсім під властию мужа; він навіть відповідав перед судом за її злочини. В заміну за те вільно йому було жінку бити і продавати. Але Англічанки через сильну агітацію так вплинули на загальну юнію і на парлямент, що нова устава зрівнала їх зовсім з мущинами. Так само в Америці жінки, що до буки права зовсім з женщинами рівноуправнені.
Право виразно стає по стороні економічно сильнійшого мущини. Тому, що в протягу 100 літ становиско женщини нагло змінило ся, фізична і умова праця женщин причиняє ся до суспільного розвою, женщина жадає рівного трактованя цивільним правом. В поті чола зароблений гріш мусить бути її виключною власн-
