похоловъ и скостенѣвъ. Они вже були зъ нами, а тогды звѣстно: сорочка близша до тѣла, жаденъ зъ насъ не хотѣвъ першій висѣти на шибеници. Такъ мы и розбѣглись, оденъ сюды, другій туды, а хлопець зо̂ставъ въ ровѣ; чи живый, чи мертвый, не знаю. Отсе мавъ я самъ сказати!
Жидъ кракнувъ голосно, хопивъ ся за волосье и выбѣгъ зъ комнаты а зъ дому.
Старый жидъ звернувъ уже въ другу улицю, нѣмь прийшовъ до себе трохи зо̂ страху, якого нагнавъ єму Тобі своимъ оповѣданьемъ. Спѣшно ишовъ побо̂чными улицами и дорогами, а гадки мотались єму безладно такъ въ головѣ, що мало во̂зъ єго не переѣхавъ. — Вко̂нци прийшовъ до Сно-Гіль и ту ще прискоривъ ходу, поки не до̂ставъ ся въ довгу и вузку улицю. Теперь вже чувъ ся безпечнѣйшимъ и о̂до̂тхнувъ свобо̂днѣйше, вже не бѣгъ, але йшовъ своимъ звычайнымъ пово̂льнымъ ходомъ.
Недалеко о̂дъ того мѣсця, де сходять ся Сно-Гіль и Гольборнъ Гіль, веде на правый бо̂къ, коли глянути зъ Сіті, вузка и нужденна улица до Сафронъ Гіль, — Фільдъ-Лянъ зве ся, — зъ численными брудными склепами, де продають ся за по̂въ-дармо хустинки. Властителѣ тыхъ склепо̂въ купують ихъ о̂дъ кишеневыхъ злодѣѣвъ. Улиця має свого голяря, свою каварню и кухню. Становить она малу кольонію торговельну и має склады