Вко̂нци бо̂ль страшный збудивъ єго; о̂нъ крикнувъ голосно и збудивъ ся. Въ лѣво̂й руцѣ, перевязано̂й на скоро хустиною, не чувъ нѣ силы, нѣ власти, а хустина насякла кровію. Бувъ такъ ослабленый, що ледви мо̂гъ сѣсти. Дививъ ся неясно, чи не йде хто зъ помочію и стогнавъ зъ болю. На цѣло̂мъ тѣлѣ трясъ ся зъ зимна и втомы, хотѣвъ станути, але зо̂млѣвъ зновъ и впавъ.
Падаючи прийшовъ на думку, що певно помре, єсли ту довше полежить. Зъ великимъ трудомъ вставъ, голова єму закрутила ся, почавъ заточуватись, якъ пяный зъ одного боку на другій, але выпрямивъ ся, лише голову похиливъ и волѣкъ ся впередъ, самъ не звавъ, куды.
Въ єго нутрѣ товпились страшни̂ запутани̂ думки и образы. Здавалось єму, що ще йде межи Сайксомъ а Крекітомъ, а ти̂ гнѣвно мѣжь собою сварять ся. Слова ихъ ще звучать въ єго усѣ. Ступивъ хибно, отямивъ ся и замѣтивъ, що говоривъ до тыхъ двохъ страшныхъ людей, мовь бы бувъ ще въ ихъ рукахъ. Пото̂мъ зновъ здавалось єму, що сидить самъ зъ Сайксомъ, а той навчає єго, що має робити при задумано̂мъ вломѣ. Невыразни̂, гро̂зни̂ постатѣ снувались єму передъ очима и знову неначе почувъ выстрѣлъ, задрожавъ, почувъ голосни̂ крики, въ очахъ єму потемнѣло, свѣтла щезли, въ ухахъ шумѣло, всьо довкола него крутилось и кричало, а якась невидима рука взяла єго на руки. Такъ о̂нъ на-по̂въ сонный думавъ, а ту безнастанно мучивъ и лякавъ єго якійсь невыразный бо̂ль, якась по̂въ-свѣдомо̂сть свого несказано нещасного положеня.
Такъ волѣкъ ся о̂нъ дальше и дальше, перелазивъ майже механічно краты и дѣры въ плотахъ, поки не прийшовъ на дорогу. Теперь зачавъ падати дощь такъ, що о̂нъ зовсѣмъ збудивъ ся. Оглянувъ ся довкола и не-