Выглядавъ такъ, якъ бы зъ приємностію понимавъ свои заслуги и свою повагу.
Одна зъ дамъ була вже старша, але высоке поручье єи крѣсла не держалось простѣйше, якъ она. Одѣжь єи була взо̂рцево чиста, стародавна, але не безъ слѣду вплыву тодѣшнои моды. Сидѣла велично, зложивши руки на сто̂лъ, а очима, що о̂дъ старости мало втратили на блеску, дивилась на молодшу даму. Тая була въ першо̂мъ цвѣтѣ молодости, була одною зъ тыхъ дѣвчатъ, о котрыхъ безъ грѣху можна сказати, що они ангелы, єсли бы Всемогучій позволивъ коли небеснымъ мешканцямъ поселитись въ смертно̂мъ людско̂мъ тѣлѣ.
Ще не мала сѣмнацять лѣтъ, а єи стать була такъ легенька и етерична, такъ нѣжна и благородна, такъ мила и красна, якъ бы не земля була єи мешканьемъ, якъ бы прости̂ сотворѣня сего свѣта не були сотворѣнями, о̂дповѣдными до неи. Выразъ єи темно-голубыхъ очей и єи правильныхъ чертъ лиця бувъ незвычайный на єи лѣта и ледви чи виданый на сѣмъ свѣтѣ. А таки живый, любый выразъ єи лиця, ясно-рожевый румянець безъ найменшои тѣни, єи усмѣхъ — єи веселый, щасливый усмѣхъ, свѣдчили о велико̂й красѣ єи духа, о найбо̂льшо̂й чистотѣ серця, о найгорячѣйшо̂й любви и нѣжности, о всѣхъ найлѣпшихъ чувствахъ и прикмтахъ людскои вдачѣ.
Она пильно занималась приготовленьемъ снѣданя и коли случайно глянула на стару даму, а та на ню, то такъ любо о̂дгортала волосье зъ чола, а зъ єи очей свѣтила така глубока нѣжно̂сть и природна любовь, що щасливи̂ духи усмѣхнулись бы, побачивши єи въ то̂й хвили.
Старша дама усмѣхнулась, але заразомъ и обтерла сльозу зъ ока.