рои, Джайльсъ занимавъ ся пакунками, але слухавъ дуже цѣкаво оповѣданя Льосберна.
— Чи вы въ тыхъ дняхъ нѣчого не застрѣлили, Джайльсъ? — спытавъ докторъ, ско̂нчивши своє справозданье.
— Нѣ, пане, нѣчого не застрѣливъ, — о̂дповѣвъ Джайльсъ и почервонѣвъ по сами̂ уха.
— И не зловили жадного злодѣя, анѣ розбо̂йника не найшли? — пытавъ дальше Льосбернъ трохи злобно.
— Нѣ пане, — о̂дповѣвъ Джайльсъ дуже поважно.
— Менѣ дуже прикро, бо вы на то̂мъ всѣмъ дуже добре розумѣєтесь. А якъ Брільсъ має ся?
— Сей молодець має ся дуже добре и казавъ вамъ дуже низенько поклонитись.
— Гарно, — сказавъ докторъ. — Але тому, що васъ ту бачу, Джайльсъ, нагадую собѣ, що тогды, коли васъ ваше добре паньство по мене по̂слало, я взявъ на себе маленьке порученье, для васъ досыть користне. Ходѣть зо̂ мною на хвилю до о̂кна!
Джайльсъ, досыть здивованый, приступивъ до доктора и мавъ честь вести зъ нимъ коротку тайну розмову, по котро̂й богато разо̂въ вклонивъ ся и незвычайно поважно о̂дступивъ въ задъ. О чо̂мъ шептали, нѣхто въ комнатѣ не довѣдавъ ся, але въ кухни то заразъ о то̂мъ знали, бо тамъ удавъ ся сейчасъ Джайльсъ, казавъ собѣ подати пива и заявивъ всѣмъ, що за єго о̂дважный поступокъ при вломѣ зволила панѣ Мелі зложити для него до касы ощадности двацять пять фунто̂въ. Кухарка и покоѣвка по̂дняли руки и очи въ гору и думали, що до пана Джайльса теперь и не приступай! Але панъ Джайльсъ взявъ ся за ковнѣръ сорочки и о̂дповѣвъ, що дуже помыляють ся и що буде имъ вдячный за всяку увагу, коли бы у него яку гордо̂сть замѣтили и коли