Чітлінґа — щобы вы були найшли собѣ яку иншу віхуру, коли вамъ вже допекли оба стари̂, а не приходили тутъ.
— Справдѣ, — потвердивъ Кеґсъ — чому ты, дурню, такъ не зробивъ?
— Я думавъ, що вы будете ради̂ мене бачити, — о̂дповѣвъ Чітлінґъ засумовано.
— Се бачите, молодый пане, така справа: — сказавъ Тобі — єсли хто такъ ексклюзивно живе, якъ я се зробивъ, и сидить собѣ споко̂йно въ домѣ, до котрого нѣхто не пхає носа, то се зовсѣмъ немило въ тако̂мъ положеню принимати візиты молодыхъ джентельмено̂въ, хочь бы они и якъ були поважни̂ та приємни̂; — тогдѣ годѣ зъ ними въ карты грати.
— Особливо додавъ Кеґсъ — єсли ексклюзивный молодый шентельменъ має при собѣ приятеля, котрый зъ чужихъ краѣвъ скорше вернувъ, якъ самъ сподѣвавъ ся, и котрый за надто скромный, щобы вернувши домо̂въ о̂двѣдувати судьѣвъ и представлятись имъ.
Тобі Крекітъ мовчавъ якійсь часъ, а пото̂мъ спытавъ Чітлінґа, але вже не такъ, якъ перше, дотепно, — коли Фажина зловлено?
— Нинѣ пополудни о друго̂й годинѣ, — о̂дповѣвъ Томъ. — Чарль и я утекли мы коминомъ зъ пральнѣ, а Больтеръ скочивъ комѣть головою въ порожну кадь зъ воды, а що єго довги̂ ноги выставали, то й єго зловили.
— А Беті?
— Она прийшла оглядати трупа, зачала кричати, качатись и хотѣла собѣ голову о муръ розбити. Длятого положили на ню кафтанъ такій, якъ на божево̂льныхъ закладають и таки о̂двезли єи до дому божево̂льныхъ де она дотеперь сидить.