ци Сайксъ и обтеръ чоло рукою. — Не маєте менѣ нѣчого сказати?
Наступило зворушенье мѣжь ними, але нѣхто не обо̂звавъ ся.
— Вы, що граєте тутъ ролю пана дому, — звернувъ ся Сайксъ до Крекіта, — чи не продасте вы мене або чи не задусите, доки се тровленье не ско̂нчить ся?
— Можете зо̂стати, єсли чуєтесь тутъ безпечными, — о̂дповѣвъ Тобі непевно.
Сайксъ глянувъ, чи радше хотѣвъ глянути на стѣну по-за себе, и сказавъ: — Чи єи — небо̂шку вже поховали?
Тро̂йця покивала головами.
— Чому нѣ? — спытавъ о̂нъ и зновъ глянувъ по-за себе. — По що держуть таку погань на земли? — Хто се пукає?
Тобі о̂дповѣвъ, що нема чого лякатись, выйшовъ и зъ Чарлемъ Бетсъ вернувъ назадъ. Сайксъ сидѣвъ напротивъ дверей, такъ що сейчасъ впавъ въ очи хлопцеви.
— Тобі, — сказавъ Чарль — чому вы менѣ не повѣли того на долѣ?
Сайксъ побачивъ, якъ всѣ три наполохались и лестно-приязно простягнувъ до хлопця руку, бо несказаный страхъ напавъ єго.
— Пусти мене до иншои комнаты, — сказавъ Чарль цофаючись.
— Чарль, — сказавъ Сайксъ, вставъ и ступивъ ко̂лька кроко̂въ впередъ; — що се — чи ты мене не знаєшь?
— Не зближайтесь до мене, — крикнувъ хлопець, о̂дступивъ ще дальше назадъ и зо̂ страхомъ глянувъ въ лице убійникови, — вы звѣре, вы нелюде!