криваються аж у певних обставинах, в умовах змагання? Сип сільського вчителя з Зашкова під Львовом, вихований у патріархальній родині, молодий львівський ґімназист, як бачимо його на світлинах — чи хтось міг вгадати в цьому хлопцеві майбутнього провідника великого народа?
Евген Коновалець був живим, веселим юнаком. Але ясний, життєрадісний дух не виключав у ньому поваги думки, скупчення і бажання чинів. Бере участь у таємних ґімназійних гуртках, а студентом стає разом зо стома товаришами перед судом на голосному процесі за українські демонстрації на львівському університеті.
На обрії громадяться поволі хмари світової війни. Галицька молодь відчуває напруження і хоче чинно стріти події та можливості, що вони принесуть. Студентство на свойому зїзді висуває гасло самоздійснення і кличе українську суспільність до мілітаризації. Закладаються «Січі».
Евген Коновалець бере участь у всіх цих акціях. Але він — скромна людина діла, справу очолюють блискучіші одиниці. Його час ще не прийшов, він — там, у сірій мряці майбутнього, де в тяжких змаганнях і небезпеках розвіються легкі, поверхові натури, а лишаться тільки тверді й незрушні, як скелі.
