Сторінка:Д. Мамин-Сібіряк. Старий Горобець (1919).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


 — А ти хто такий? Я тут хазяїн… Геть відсіля, а то я жартів не люблю.

 — Ти ще й базікаєш, нахабо?…

Старий Горобець №2.png

Що скоїлося далі, страшно розказувати: шпак-розвідач плигнув у шпаківню, вхопив Горобчиху за в’язи своїм довгим, як шило, дзьобом і виштовхнув її через віконце.  — Ґвалт, рятуйте! — репетував Старий Горобець, подавшись аж у куток і обороняючись з усієї сили. — Грабують! Ґвалт! Ой, братця, вбили!… Як він не опинався, як не репетував, — а нарешті з наругою й його випихнули з шпаківні.

III.

То був страшний ранок. У першу хвилину Старий Горобець не міг навіть і зрозуміти добре, як це сталося… Ні, це ж ганьба, як собі хочеш. Але з цим ще можна б погодитися: ну, заліз у чужу шпаківню, ну випхали з неї — тілько й усього. Як би й Старому Горобцеві дати таке шило замісць дзьоба, як у шпака, то й він усякого випхав би. Головне — сором… Еге. Ото погано, як нахвалишся, накричиш, наговориш зайвого, — ой, як погано!