що сушені на німецьких сушарнях. Місцеві купецькі факторі цінять їх на 1 руб. на пуді дорожче од димлених слив, (а ціна димлених — 2 руб.).
Видатки на збудування сушарні можна пощитати тільки приблизно, бо вони залежать од місцевих цін на матерьял, за роботу, і од способа будови. Сушарня в Терешівцях будувалась в гарячу пору, коли люди повинні були не збірати, а хапати з полів ярину і не могли одірвати і одного дня на иншу роботу. Через те за всяку роботу коло сушарні приходилось платити мало не вдвоє. Цегла — головний матерьял — по несвідомости була куплена по ціні впівтора рази більшій, ніж можна було купити в другім місці. Можливо, що на всім переплачено рублів ЗО 35. І все-таки, навіть при таких побільшених цінах, сушарня, з будинком над нею, обмащеним і під залізним дахом, не коштує більш 160 руб.
Чи варт селянинові витрачати на ту сушарню таку силу грошей? Чи вернуться ці видатки? Чи потрапить він сушити в цій незвичайній сушарні? А нарешті, чи розбере він рисунок, чи збудує так, щоб вона сушила? А. ну, як вгатить такі гроші, а сушарня не буде сушити?
Що до будови, то розібрати рисунок може помогти селянинові всякий сільський учитель або батюшка, а розміри подаються при описі. Як не буде помилки проти рисунка, то можна бути певним, що сушарня буде добре сушити. Сушити і ходити за сушарнею потрапить всякий, хто сушив в димовій сушарні. А щоб знати, які можуть бути прибутки од сушіння, то порівняєм її з димовою і зробим рощот:
1) В димовій сушарні можна палити тільки дровами; в духовій, як я вже згадував, — чим завгодно, аби горіло. Значить, паливо для духової може бути далеко дешевше, ніж для димової.
2) Коли в духовій горить так, як в димовій, то духова жене 26 квадратових аршин ліс (сит), а димова — 13 або 14 квадр. аршин ліс, — ріжниця велика.
3) На димовій сушарні сливи течуть, а духовій не течуть, або течуть дуже мало (і то через недогляд).
4) Недимлені сливи продаются на 1 руб. дорожче од димлених.
Щитаймо, що через те, що для духової сушарні паливо дешевше і менше його йде, ми на пудові слив збережемо