Сторінка:Едґар Аллен По. Вибрані твори. 1928.djvu/140

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

знаю чому, хіба що мене штовхав інстинкт — до якихось низьких і глухих звуків, що доходили не знати звідки довгими інтервалами, коли вщухала буря. Обхоплений безнемірним страхом, незрозумілим, але нестерпним, я похапцем одягся (бо почував, що однаково не спатиму цієї ночи) і пробував визволитися від того полону, в який я потрапив, швидко ходячи взад і вперед по кімнаті.

Я встиг лише скільки радів пройти по кімнаті, коли легка хода на прилеглій східниці спинила мою увагу. Я впізнав її — це був Ашер. За хвилину він постукав легенько в двері моєї кімнати і увійшов, несучи в руці лямпу. Його обличчя було, як звичайно, змертва бліде, але поза цим у його очах жевріла якась божевільна веселість — якась, очевидно, придушена істеричність в усій його появі. Його вигляд злякав мене, але нічого не могло бути гірше від тієї самоти, в якій я так довго перебував, і мені стало навіть легше на душі.

— Ви не бачили цього, — сказав він прикро після того, як скільки хвилин дивився перед собою в темряву, — ви ще не бачили цього. Та стривайте, зараз ви побачите.

Сказавши це і старанно затуливши рукою свою лямпу, він підбіг до одного з вікон і раптом розчинив його назустріч бурі.

Лютий порив навального вітру майже сколихнув нас на ногах. То була дійсно бурхлива, але сумно прекрасна ніч, однаково дивна дикою красою і жахом. Вихор, очевидно, зібрав свою силу близько коло нас; бо вітер часто й прикро мінився, і надзвичайна густота хмар (що звисали аж над самими баштами замку) не заважала спостерігати нібу живу швидкість, з якою вони летіли звідусіль одна на другу, не відходячи в далину. Я кажу, що навіть їхня надзвичайна густота не заважала їх бачити, хоч не було ані променя від місяця й зір і не було блискавиці. Але спідні поверхні велетенських мас схвильованої пари і все, що було на землі навколо замку, жевріли в неприродному сяйві слабо освітлених і чітко видимих газовидних парів, що скупчилися навколо і сповинули замок.

— Не слід — не треба вам на це дивитися, — сказав я, здригнувшись, до Ашера і одвів його трішки, силом, від вікна до