найдосконалішу із синекур, його й шанують більше, ніж кого іншого в світі. Він головний достойник містечка; поросята, і ті поглядають на нього з чуттям пошани. Він має сюртук далеко довший; його люлька, пряжки на черевиках, його очі, черево далеко більші, ніж у якого іншого поважного старичка в містечку; а що до во̀ла, то воно йому потрійне, а не подвійне.
Отак змалював я добробут Вондервоттеіміттіссу: та лихо! — ця прекрасна картина мусила колись зазнати перевороту.
Здавна між наймудрішими громадянами існувало прислів'я, що «нічого доброго не може прийти з-поза гір»; і ці слова, здавалося, мали в собі якийсь дух віщування. Було саме за п'ять хвилин дванадцять, удень, позавчора, коли на щиті східнього згір'я виник був надзвичайно химерного вигляду предмет. Така подія притягла, звичайно, до себе загальну увагу, і кожен поважний малий старичок, сидячи в кріслі із поручнями, на шкіряній подушці, звернув на цей феномен збентежений пильний погляд одного свого ока, друге тримаючи далі на дзиґарі дзвіниці.
Лишалося всього три хвилини до півдня, коли цей дивогляд, що за нього говориться, показався на очі — манесеньким чужинецького кшталту парнишкою. Він спускався з узгір'я таким поспіхом, що незабаром кожне уже добрейого роздивилось. Справді, такого забавного манюпісінького чоловічка зроду не бачено ще в Вондервоттеіміттіссі. На виду він був темний весь, от як табака на колір, з довгим закарлюченим носом; очі — як горошини, широкий писок, і чудесний ряд зубів, що їх він, видно, старавсь показати, бо оскалявся від вуха до вуха. Що до бакенів, до вусів, то вони були такі пишні, що решти лиця ніяк не видко було. Був він простоволосий, а волос увесь ладненько закручений в папільйотки. З одежі був на нім чорний, куценький, щільно облитий фрак, із хвостиком, як у ластівки (з однії кешені стирчав здоровенний носовик), чорні казимирові штаненята до колін, чорні панчішки, копитуваті патиночки з величезними бантами чорних сатинових за̀в'язок. Під однією пахвою він тарабанив прездорове chapeau-de-bras, а під другою — скрипку, чи не вп'ятеро більшу за його власну особу. В лівій руці він тримав золоту табакирку і, поки вистрибом гнав з гори,
