ки дуже завзята, коли раз-у-раз лиш своє говорила: Якась там вишивачка без імени, без маєтку, мала би вийти за Фелисіяна з Готкерів, богача, що має яких пятьдесять міліонів, що є послідним потомком одного з найстарших родів в Франції!
— А чому-ж би ні? — відповідала Ангелика спокійно на кожду нову замітку.
— Та-ж таке подружжа, то був би скандал, бо то не водиться в цілім світі. Всі були би тому противні, і вона відважилась би з всіми боротьбу вести?
— А чому-ж би ні?
— Кажуть, що Преосвящений дуже гордий на своє імя та не має уваги для ніяких залицянок. А вона собі думає, що його переробить.
— А чому-ж би ні? Аж смішно, мамо, який вже у вас цілий світ злий, — додала вона з повною вірою в своє щастя. Я вам кажу, що все буде добре!… Ще два місяці тому назад ви з мене сміялися та глузували, — пригадуєте собі? — А чия правда? Все так сталося, як я вам казала.
— Побачиш, нещаснице, який з того всего буде кінець!
Губертина аж від розуму відходила з розпуки. Аж тепер стало її жаль, що вона виховала Ангелику в такій несвідомости. її стало прикро, що вона не навчила її, як то треба нераз тяжко відпокутувати за нерозважний крок та що то значить світ і що то на нім не раз діється, що аж сором про те згадати; але в сій хвилі сама не знала вже, від чого почати. Її стало прикро на саму згадку, що вона могла би колись мати на своїй совісти нещастя сеї дитини, за то, що виховувала її так, як би в якім монастирі, що дала її рости в пустих мріях.
— Та бо, видиш, серденько, ти не могла би вийти за него, хоч би проти нашої волі та проти волі його батька.
Ангелика призадумалась, споглянула відтак на Губертину і сказала:
— Чому-ж би ні? Я люблю його і він мене любить…
Мати обняла її обіруч і пригорнула до себе. Не говорила ані слова, лиш споглядала в її личко. Місяць під мракою зайшов був вже за катедру. На сході розступалася мрака і червонілася вже від сходячого сонця. Обі жінки стояли серед глубокої тишини на свіжім раннім воздусі, часом лиш защебетала якась птичка, що вже була пробудилася.
