27
МРІЯ
тій книзі було так повно, як в ковчезі Ноя. Її займали дуже круки та орли, що приносили пустинникам поживу. А що там вже не розказувалося про львів! Услужний лев копав Марії Єгипетській могилу; огнистий лев стояв перед дверми домів гріху, до котрих проконсуль силою казав заводити непорочні дівиці; відтак ще і лев Єроніма, що пильнував осла; осла украли а він відпитав його і привів назад. Було там і про вовка, що вхопив був свиню а відтак розкаявшись, приніс її назад. Бернгард кидає клятву на мухи і вони падають неживі всі нараз на землю. Религій і Власій годують на своїм столі птиці, благословлять їх і уздоровляють їх. Францискус проповідує крилатим товаришам і приказує їм Господа хвалити. Одна птиця, що звалася „сверщуном”, сиділа на смоковім дереві; Францискус витягнув руку до неї і закликав її а вона сіла йому зараз на руці. А він сказав до неї: „Співай друже і хвали Господа!” І птиця почала зараз співати та не відлетіла скорше, аж він її приказав.
Ангелика читала раз-у-раз та не могла натішитися; їй прийшло на гадку кликати до себе ластівок, бо хотіла знати, чи вони до неї прийдуть. Були там ще і инші історії, з котрих вона не раз мусіла так сміятися, що аж за боки ловилася. Аж сльози ставали їй з радости в очах, коли читала як добродушний велитень Христофор носив Ісуса. А вже аж заходилася від сміху з неповедінки намісника у трох служниць Анастасії, як то він шукав за ними по кухні та виціловував замащені горшки та кітлики, думаючи, що то красавиці. „Він вийшов аж чорний від саджі та подертий, а слуги, що на дворі чекали на него, думали, що він в чорта перекинувся і далі січи його різками а відтак і повтікали та лишили його самого”. Але вже найбільше сміялася вона, коли читала, як то, приміром, Юліянна пражила страшно ланцухом сатану, що на покусу станув перед нею в вязниці. „Коли намісник приказав вивести Юліянну, то вона тягнула чорта за собою, а той заєдно кричав: Панно Юліянно, не мучте мене. Але Юліянна волікла його через ціле місто, а відтак вкинула його в вонючий рів”. Коли Ангелика сіла бувало вишивати, то розказувала Губертам про всі ті оповідання, що були далеко красші, як всі оповідання про русалки та закляті царівни. Вона тільки разів вже читала ту книгу, що знала все на память: казку про тих сплюхів, котрих замурували в якійсь печері, коли вони втікали перед своїми гонителями
