образування молоді і з певністю шкідливим для самої держави і для правдивого щастя людської спільноти. Навпаки, з примінення тих засад не може не вийти найбільший хосен для властивого вироблення горожан. Дуже наглядно доказують це факти всіх віків; тому як в перших часах христіянства Тертуліян у своїм „Apologeticum“ так пізнійше св. Августин міг кинути в лице визов всім противникам католицької Церкви. І Ми також у наших часах можемо з ним повторити: „Ті, що кажуть, що Христова наука є ворожою державі, нехайже дадуть таких жовнірів, якими їм каже бути наука Христа; нехай дадуть таких підданих, таких мужів, таких жінок, таких родичів, таких синів, таких панів, таких слуг, таких королів, таких суддів, таких вкінци скарбових урядників і платників держави, якими наказує бути христіянська наука, а тоді нехайже собі говорять, що вона є ворожою державі; противно, нехай не завагаються назвати її сильною опорою держави, коли її слухають“.
А що ходить о виховання, не від річи буде звернути увагу на це, як досконало висказав ту католицьку правду, потверджену фактами, заслужений коло христіянського виховання, надзвичайно побожний і учений кардинал Сільвій Антоніян, ученик того предивного виховника, яким був св. Филип з Нері, учитель і секретар латинських листів св. Кароля Боромся, на якого налягання і за якого натхненням написав цінну розправу: „Про христіянське виховання дітий“.
ґ) Конечність і хосен згоди з Церквою
„Чим більше світська власть — каже — згармонізується з духовною та більше її сприяє і піддержує, тим більше причинюється до заховання держави. Бо підчас коли церковний провідник, відповідно до своєї ціли, старається виробити доброго христіянина при помочи поваги й духовних засобів, рівночасно силою неминучої послідовности виробляє доброго горожанина, яким повинен бути під політичним оглядом. Звідси то походить, що в святій, римській, католицькій Церкві, тім Божім царстві, абсолютно значить те саме бути добрим горожанином, що чесним чоловіком. Тому дуже блудять ті, що розділюють річи так дуже з собою злучені і котрі думають, що будуть могли мати добрих горожан при помочи инших прав та иншими дорогами, як ті, що сприяють виробленню доброго христіянина. І нехай собі людська второпність говорить і розправляє кільки її подобається, а прецінь неможливо є, щоби спровадило згоду й правдивий дочасний спокій те, що противиться і що відвертається від спокою й від вічної щасливости“.
А так як держава, так також і наука і наукова метода та наукові досліди не мають чого побоюватися зі сторони повного й досконалого виховного післанництва Церкви. Католицькі заведення, на якім небудь би
