Сторінка:Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf/21

владнаній й карній христіянській родині.

а) Христіянська родина.

Є воно тим успішнійше, чим яснійше й тревалійше присвічує там добрий примір, передусім родичів й инших домашних.

Не є Нашим наміром говорити ту про домове виховання, хочби порушуючи тільки найважнійші точки, — так обширний є цей предмет; врешті не брак у тім предметі давних й нових спеціяльних розправ, написаних щиро католицькими авторами, серед яких на особлившу згадку заслугує ця справді золота розправа Антоніяна: „Про христіянське виховання дітий“, яку св. Карло Боромей казав читати публично зібраним в церквах родичам.

Бажаємо однакож в особливший спосіб звернути Вашу увагу, Всечесні Браття і Любі Сини, на нинішне, оплакання гідне, обниження родинного виховання. Обняття урядів й ріжних фахів земського й дочасного життя, з певністю меншої ваги, попереджують студії й докладне приготовання, підчас коли до сповнення засадничого уряду й обовязку виховання дітий, нині богато з родичів мало або й зовсім не є приготованих, бо занадто потонули в дочасних журбах. До ослаблення впливу родинного середовища прилучується нині факт, що майже всюди прямується до що раз то більшого відірвання дітвори від родини, вже від наймолодших літ, під ріжними позорами, чи то економічної, торговельної або промислової природи, чи то природи політичної. А є також країна, де видирають дітий з лона родини, щоби їх виобразувати (а радше, ліпше висловлюючися, щоби їх обезобразити й здеправувати) в товариствах і школах без Бога, в безбожности й ненависти, після скрайних соціялістичних теорій, повторюючи правдиву й стократно більше страшну від Іродової, різню немовлят.

Тому заклинаємо Пастирів душ, на Серце Ісуса Христа, щоби ужили всяких орудників у науках і катихизмах, та щоби словами й письмами, широко розкиданими, пригадували христіянським родичам їх найважнійші обовязки та представляли не так теоретично або загально, як практично й у подробицях їх поодинокі обовязки в ділянці реліґійного й морального й горожанського виховання дітий, та крім приміру свойого власного життя, найвідповіднійші методи до успішного його здійснення. До цего рода практичних поучень не завагався знизитися Апостол народів у своїх листах, особливо в листі до Ефесян, де між иншими річами упоминає: „Батьки не розсерджуйте ваших дітий“; що не є так наслідком надмірної строгости, як передусім нетерпеливости, незнання найвідповіднійших способів до успішної поправи, а також наслідком нині дуже загального ослаблення родинної карности, в наслідок чого розвиваються у молоді непогамовані пристрасти.