ком заслугують на похвалу, бо заражені лібералізмом), що сказав: „Школа, якщо не є святинею — є яскинею“; крім цего: „Коли виховання літературне, виховання суспільне, виховання родинне, виховання реліґійне не погоджуються зі собою, чоловік є нещасливий, безсильний“.
З цего власне випливає, що противною основним
засадам виховання є т. зв. школа „невтральна“ або „світська“, з якої викидається реліґію. Зрештою, така школа в практиці є неможливою, бо в дійсности стається вона нереліґійною. Злишним повторювати це все, що в тім предметі сказали Наші Попередники, особливо Пій IX., Лев XIII., за яких то часів в особливший спосіб зачав паношитися в публичній школі ляіцизм. Поновлюємо й потверджуємо ті їх вискази, а також приписи святих Канонів, що забороняють католицьким дітям ходити до некатолицьких шкіл, або невтральних, чи мішаних т. є без жадної ріжниці доступних для католиків й некатоликів і тільки в певних обставинах часу й місця позволяють це толерувати одиноко за згодою Ординарія і за спеціяльними застереженнями. Також не можуть католики згодитися на таку
мішану школу (гірше як є вона одинокою і для всіх обовязуючою), в якій, хоч можуть побічно побирати науку реліґії, то всеж таки решту навчання побирають від учителів некатоликів, разом з учениками некатоликами.
Бо не тим самим, що в школі уділяється (часто дуже скупо) науки реліґії, стається вона згідною з правами Церкви й христіянської родини та гідною, щоби до неї ходили католицькі ученики. Щоби вона такою була, треба, щоби ціле навчання й ціле уладження школи: учителі, програми, книжки для всіх предметів були переняті христіянським духом під материнською опікою й чуйністю католицької Церкви в цей спосіб, щоби реліґія була дійсно підставою й завершенням цілого образування, на всіх степенях, не тільки початкових, але і середних і висших. „Є конечною річчу — щоби ужити слів Льва XIII. — щоби не тільки на деяких годинах викладалося молоді реліґію, але щоби ціле навчання віяло духом христіянської побожности“. Коли цего бракне, коли це святе дихання не буде проникати й розгрівати душ учителів і учеників, буде можна зібрати дуже малий хосен з якої небудь науки; противно, часто виплинуть з цего шкоди і то немалі.
А нехай ніхто не говорить, що в народі поділенім на ріжні ісповідання, не може держава инакше зарадити потребам побл. освіти, як тільки через невтральну або мішану школу, бо без порівнання ліпше й лекше може й повинна заспокоїти їх, зіставляючи свободу та піддержуючи відповідними допомогами ініціятиву і діяльність Церкви і родин в цій ділянці. А що це дасться
