Сторінка:Енцикліка про христіянське виховання молоді.pdf/24

здійснити на вдоволення родин й з хісном для спокою й загальної згоди, доказує примір народів, поділених на ріжні реліґійні ісповідання, де шкільний закон відповідає виховному правови родин не тільки під оглядом цілого навчання, особливо через католицьку школу для католиків, але також під оглядом роздільної справедливости через грошеву поміч зі сторони держави для поодиноких шкіл, яких хотять родини.

В инших краях о мішаній реліґії инакше діється, з немалим обтяженням католиків, котрі під проводом і протекторатом Епископату та при безнастаннім зусиллю світського й монашого духовенства удержують виключно власним коштом католицьку школу для своїх дітий, якої від них вимагає тяжкий обовязок совісти, і з гідною похвали щедрістю і сталістю видержують в постановленню забезпечення в цілости, як самі це голосять у формі кличу, „католицького виховання для цілої католицької молоді в католицьких школах“. Коли тих католицьких шкіл не піддержується з державного скарбу, як цего сама собою вимагає роздільна справедливість, то принайменше не повинна їх вязати державна власть, коли та власть має свідомість прав родини й конечних умовин правної свободи.

Там, де навіть цей найнизший степень свободи є знасилуваний, або на ріжний спосіб вязаний, мають католики, хочби коштом великих жертв, старатися всякими засобами про те, щоби удержати свої школи і боронити їх, та стреміти до ухвалення справедливого шкільного закона.

Католицька акція в шкільній справі

Усе, що вірні роблять для піддержки й оборони католицької школи для своїх дітий, є наскрізь реліґійним ділом і тому найпершою задачею „католицької акції“. Тому особливо дорогими Нашому батьківському серцю і гідними найвисшої похвали є ті усі спеціяльні стоваришення, що в ріжних краях працюють з таким запалом для так конечного діла.

Тому треба це сильно голосити і треба, щоби це всі добре зрозуміли й признали, що католики якогонебудь народу на світі, стараючися для своїх дітий о католицьку школу, не ведуть якоїсь партийної політики, але з наказу совісти провадять реліґійне діло; і цілком не думають відділяти своїх дітий від тіла й духа народу, але овшім виховати їх як найдосконалійше і як найбільше корисно для народного добра, бо добрий католик, якраз силою католицької науки, є тим самим найліпшим горожанином, що любить свою вітчину і льояльно піддається існуючій державній владі, в якійнебудьби законній формі уряду не була вона уконституована.