якраз тому, що люблять Ісуса Христа і Його Церкву, якої они є найдорозшими дітьми, а також тому, що їм щиро лежить на серци правдиве добро родин і своєї вітчини. Тому то наповняє Нашу душу потіха і вдячність для Божої доброти, коли бачимо, як разом з монахами й монахинями учить велика скількість добрих учителів і вчительок — згуртованих навіть в згромадженнях і спеціяльних стоваришеннях, щоби виробляти щораз досконалійше свойого духа і котрі заслугують тому на похвалу й піддержку, як шляхотні й могучі помічники „Католицької Акції“ — коли бачимо, як вони безінтересовно працюють з запалом й витревалістю у тій, так св. Григорієм з Назіянзу названій „штуці над штуками й знанню над знаннями“, яким є кермовання й формовання молоді. Не менше відносяться до них слова Божественного Спасителя: „Жниво вправді велике, та робітників мало“; просім отже Господа жнива, щоби післав ще богато таких робітників на загін христіянського виховання. Підготовлення їх повинно передусім лежати на серцю Пастирів душ і найвисших монаших Настоятелів.
А так само конечною є річчу кермувати й чувати над вихованням молодця „мягкого як віск на впливи проступку“, в якімби небудь середовищу він знайшовся, усуваючи недобрі оказії й стараючися для него о добрі нагоди, в забавах і товариствах, бо „злі розмови псують добрі обичаї“.
г) Світ і його небезпеки
