97
97
97 колядки Най вин таксу є г, шо вна коштує. Тай розстелили вперед Ирода, Й а Ирод ходит та обзирает. Так казав Ирод невірним Жидам: Ни можна манту су стаксувати, Бо сеса манта дуже дорога, Такої манти нпма містами, Нима містами, ні єрмарками. На сису манту я вас поражу, На сису манту тьигнїмо льоси: Котрий льос візме піргае лумеро, Пірше лумеро, то того манта. Самий той Жидок уфатив льосок; То сему Христос таке шистьи дав, Таке шистьи дав, що манту ни драв, Вин манту війграв цїсарским правом. Тим товаришам манту він сплатив, Тото їм сплатив, то що сам хотїв, Бо вни не знали, що вна коштує. Знов завернули з ним до Пилата: Пилати, царю, позвольий кару, Вин уже дистаў публічну барму, Публічну барму тай кремінарну. А Пилат тогди голосно скричав: А чому йиго Ирод ни вкарав? Ирод ни карав тай я ни буду, Ни маю права на смерть судити. Так казав Пилат до Суса Христа: Ти новий пане, ти новий царю, Хошь бути царем ти на сий земли? А Христос казав, що я ни хочю, Що я ни хочю тут бути царем, Я вже йи царем дуже делеко, Дуже делеко, дуже високо, Я вже йи царем ув светім небі. Я тут на земни царем ни буду, Лиш хочю бути таким пророком: Можу слабого з лужка здоймити, Можу каліку поздоровити, Можу німому бесіду дати, Можу сліпому я очи дати, ЩЕДРІВКИ. 7
