131
131
131 г. А ў льіску, льіску, на жбўтьім піску, Росте деревце тонке, високе, Високе, тонке, у корінь гльубоке, Ў корінь гльубоке, у верьхў кудрьаве. На тьім кудрьавцй сйў-сокіл сидйт, Сйў- сокіл сидйт, круто сьа дивйг. Ой вйдит-же він на чйсте поле, На чйстьім поли сам плужок оре. Ой за тим плужком сам Господь ходит, Сьвітйй Николай волики гонит, Сьвіта Пречйста йісточк(и) носит. Ой нбсит, носит тай Бога просит: »Ой оріт, сйнкй, на дбўгі ниўкй; Мемо сьійати жито, пшенйцьу, Жйто, пшенйцьу, ўсьаку пашнйцьу; Склйчемо женьцьів — сьімсот молодцьів; До ўйізаночбк — сьімсот дьівочбк. Ой зв^земож ми на край Дунайа, Складемо-же ми ў велику стйрту, Тай завершимо сивим сбколом.« Тай за сим словом бўдьтеж нам здорбў, Родйж вам, Боже, ў горбдьі зело, Ў горбдьі 39лб, дома весело. Від Олени Чупрей записав Іван Чупрей в Печенїжинг 1901 р. А- Ой у поли, в поли сам Христос оре, А святий Петро волики гонит, А Пречиста Дїва їстоньки носит. Ой носит, носит, тай синка просит: Ореш ми, синоньку, довгу нивоньку, Довгу нивоньку, з дрібна борозду. Посїемо ми яру пшеницю. Уродит нам со золотий колос, Золотий колос, срібнее зерно, Срібнее зерно, мідяне стебло. Зберемо женцї. женцї молодцї, Самі молоді, молоді хлоицї. Зберемо возів з усіх обозів,