XXX
Най нам изнесут шовковий шнурок,
Будим мірєти гори, долини,
Гори, долиии глибокі моря.
Бо Петро каже, шо земня бирша,
А Хрестос каже, шо небо бирше.
Ой мірєти вни гори, долини,
Широкі поля, глїбокі моря.
Ой небо бирше, бо вно справнїшше,
А земня менчя, гори, долини.
Єк трафє на доброго чоловіка, то вид разу їм верже гроший у дзвинка, але єк трафє на упертого, то нираз и ноги заболє плєшучі, доки виплєши тих пару ґрейцарив. Плєсаки плєшут, а найславнїші ті, шо уміют прутко си обертати, сїдати гайдука, приданцовувати приспівуючі:
Ой кує зазулиця коло поливного,
Помінили нинї ґазди, дадут чєрвоного.
При тим пригулює на спосиб коломийки, сїдає гайдуків, видходи на задусть, то знов приходи и вдає так гарно, шо нираз на доброго плєсака годї си надивити, на єго роботу, єка таке гаразд умучює плєсаків. Приспівив в плєсах є богато, а декілька навожу:
Боже поможи ймити калужя,
Нагнївала си жинка на мужа.
Нагнївала си, надурсала си,
Вилїзла на пічь, розболїла си.
Принїс чьоловік флєшку горівки,
Вна єму каже: Гину на віки!
Вин єї принїс ой флєшку пива,
А вна му каже: Я твоя мила.
И богато инчих плєс, а при тим уважєют добре плєсаки на всї рухи, єкі робє, шоби випали добре до цоту и аби си штимували.
Заплєсані гроші віддают березї, а вин їх обраховує и мечє до скриньки. По скінчєних плесах набувают ци далї, гуляют, співают, то знов плєшут.
Нарешті ґазди налагодє їду и колєдники сїдают харчювати. При їдї нираз є доста сміху, бо єк ни спют дві-три ночі, то ни оден усне трудний коло їди и їст спєчі, а єму на збитки мечют у лижку по кавалкови свічки, з чього всї си регочют до влєгу, шо їст колєдник свічки. А знов єк колєдуют и є дуже помучіні, то тулєют собі дзвинки до чьола, шоби си ни дрімало за столом.
