Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

XXXII

тричі клонєчі си и плєшучі до стола и назадусть плечіма виходє з хати. Береза собі приколєдовує идучі из хати: Вид цего двора права дорога. А витак співає на задвирю, доки си спрєчют всї колєдники, до круглєка:

У високій полонинцї пірєчко лїтає,
Таке маю файне бінє, шо си ни вмиває.
Таке маю файпе бінє, цур на лихі очі,
Єк уно си умивало, минув тиждень сночі.

На задвирю стают колєдники до круглєка так, єк описано коло попа. Ґазда з ґаздинев стає на середині, або сїдают собі на стільчік, застелений запасков, держєчі флєшу з горівков и чєстуючі колєдників.

Єк скінчєют круглєк, шє загуляют охочьої, а витак плєсаки дєкуют, пльєшучі тричі, приходєчі и видходєчі назадусть, клонєючі си за кождим разом ґаздам, знимаючі шєпки и хелєєючі свої бартки, а при тим співают плєс:

Дєкуємо ми Господу Богу,
Ґосподареви, ґосподинецци,
За приниманє, за угощєнє,
За хлїба їня, за поставлїня.
Ми тутки пили, ми тутки їли,
Ой шоби вам си бжьоли роїли,
Худибка вела тай ни зводила,
Ой ви на себе лиха ни мали.
Ми вас вінчуєм шєстєм, здоровєм.

По сих словах біжит ишє ґазда и чєстує колєдників, роздєковуют ци, цулуют ци и колєдники видходє собі далї веселї співаючі та жертуючі.

Ґазди вернувши у хату, говорє про колєдників, єк си заховували, ци файно колєдували, котрий низдалий колєдник є, а котрий добрий и занадто. Колєдники знов говорє, кілько котрий гроший заплєсав, єк їх гей за сердечно приймали, та ци варт на другий рик до них приходити и так файно побути.

10. Прихід колядників у ночи.

Колєдники ходє и ночами, бо ни задужіли би обходити вид Риздва до Видоршь свий кут. Єк прийдут в ночі, то так само плєшут и колєдуют, єк в днину, а тримбіташ против викон тримбітає, аби борше пускали.

Єк дес є такий ґазда, шо колєдники знают, шо вин знає жерту, а ни роби борше світло, то вни виколєдувавши пидвиконну, колєдуют на збитки: