Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

V

копису[1]. Для комплєту передрукував я ще кілька колядок з инших збірників, виданих у Галичинї або в Росії, що всюди зазначене в своїм місци. Инші записи не були ще нїде друковані.

Згадаю тут також про подїл колядок. Доси розріжнювано звичайно дві головні ґрупи: колядки і щедрівки і так друковано їх по ріжних збірниках. Я усуваю сей подїл, як зовсїм безпідставний і уважаю обі назви: колядки і щедрівки, за зовсїм рівнорядні терміни, з яких перший є чужого, а другий нашого походженя. Далї: Коляда в цїлости, як вона ще доховала ся на Гуцульщинї, се ніщо инше, як народня опера, в якій побіч співу значне місце займає також музика й танці та деклямація (віншівки). А що кожда опера дїлить ся на акти, то й тут поодинокі роздїли відповідають немов актам опери. Поза актами стоять уже поколядь, віншівки та плясанки, бо хоч і вони мають своє, але все таки другорядне значінє в колядї, а жартовливі і сатиричні та дїточі колядки властиво нічим не вяжуть ся з правдивими колядками. Про все те буду докладнїйше говорити на иншім місци.

Приладжуючи отсе виданє до друку старав ся я повилучувати з нього всї піснї, що фіґурують у деяких збірниках під назвою колядок, хоч не мають із ними нічого спільного (прим. пісвя; Ой там на горонцї дві зазулонцї (або соколойцї) ячмінь жнуть) та не допустити до нього церковних коляд, якими пересипані особливо збірники з рос. України (не виключаючи й П. Чубинського, Б. Грінченка, А. Малинки та не згадуючи про рукописні збірки), бож церковні коляди, хоч мають також своєрідну красу[2], але й мовою і своїм духом ріжнять ся так від колядок, як небо від землї. А що говорити про час і спосіб повстаня одних і других! Коли колядки є витвором простонароднїм і походять усі з передтатарської доби, то церковні коляди є витвором духовних письменників та походять із XVII—XVIII ст. Таких неоднакових витворів не вільно нїяк ставляти в однім рядї побіч себе. Невеличкий виїмок зробив я тілько у другім роздїлї (колядки на христіянські теми), де дав пару популярпїйших насліїувань, що не можуть мати зрештою нїякого впливу на характер виданя.

Колядки почали появляти ся вчасно в друку, бо вже бачимо їх у „Русалцї Днїстровій“ (1837) та в збірці Жеґоти Павлї (1839). Велика збірка колядок Я. Головацького була передана до друку в 40-их роках, але через пригоду з „Чтеніями“, в яких колядки мали друкувати ся, друк був відсунений аж до 60-их років. Окремими відбитками вий-


  1. Пор. Ю. Яворскій, Къ исторіи галицко-русскихъ колядокъ въ сборникѣ Головацкаго (Научно-лит. Сборн. Гал. р. Матицы, 1901, кн. 2—3).
  2. Пор. Ів. Франко, Наші коляди (відбитка з „Дїла“, 1889).