VI
шли піснї (отже й колядки) Я. Головацького у чотирох книжках аж 1878 р. Тимчасом у 1872 р. вийшов III том „Трудовъ“ П. Чубинського, в якім надрукована друга по величинї, обємиста збірка колядок. Отсї обі збірки, як найбогатші що до матеріалу, стали головним жерелом до всесторонного пізнаня істоти колядок. В 1882 р. вийшов перший том „Pokucia“ О. Кольберґа, в якім надруковано кількадесять колядок. По тім часї настала перерва і аж 1899 р. являбть ся третїй том „Этн. Матеріаловъ“ Б. Грінченка, де знов подибуємо значнїйше число колядок. В 1901 р. появляєть ся збірник Ів. Колесси, в якім вправдї не багато колядок, але добре записаних. У тім самій році являєть ся доволі значна збірка колядок: М. Коробки, Колядки и щедровки на Волыни (Живая Старина, 1901). В 1902 р. являєть ся богата, гарна і добре видана збірка А. Малинки. По нїй виходить знов 1904 р. обємиста збірка колядок В. Шухевича. Отсї обі збірки, разом із збірками Я. Головацького та П. Чубинського, можуть послужити основою кождому дослїдникови до студій над колядками. Побіч сих збірок друковано колядки разом із иншими матеріялами в ріжних часописах та неперіодичних виданях і на скілько я вспів їх використати, то зазначую в паралєлях на відповіднім місци. Зазначу при сїм — хоч як се дивно — що доси не вийшла нїяка збірка колядок окремою книжкою так, що я в сїм напрямі роблю початок.
Мав я намір подати у своїм виданю також значнїйше число колядкових мельодій, як зробив був при виданю гаївок (1909 р.), на жаль се мені не повело ся, бо хоч записувачів колядок було доволї велике число, то музикальних було дуже мало, тому мельодій не могли вони записати. Що вдало ся зібрати, те подаю. Зазначу при сїй нагодї, що і в старших збірках колядок дуже мало мельодій. У П. Чубинського є лише 4 мельодії, в О. Кольберґа 13 мельодій, в Ів. Колесси 12 мельодій, у В. Шухевича 14 мельодій. Крім того в „Галицько-руських народ. мельодіях“ О. Роздольського - С. Людкевича є 26 мельодій колядок. Є ще: „Українські обрядові піснї у чотирьох збірках уложив для мішаного хору М. Лисенко. І—II. Веснянки. III. Купальська справа. IV. Колядки“, але тут колядки вже гармонїзовані, тому й їх характер трохи инший. Маю надїю, що тепер, коли моє виданє знайдеть ся в руках більшого круга одиниць, вони побіч текстів зацїкавлять ся й мельодіями та зачнуть їх вбирати чи то при помочи нотного письма, чи фоноґрафу, а місце для їх опублїкованя певно знайдеть ся.
Наші колядки не лише вчасно появили ся з друку, але й швидко звернули на себе увагу. М. Костомарів згадує про них уже в працї: „Объ историческомъ значеніи русской народ. поэзіи“ (1843), використавши для сього рукописний збірник галицьких колядок Бірецького. Не
