Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

15

Австрія отверто станула за його кандидатурою. Лїзоля впевнив його, що симпатії двора стоять по його боцї, але заразом викрутив ся, що бажаної заяви зложити не може, бо його вислали лише з обмеженими порученями більше етикетального характеру, та що властиве посольство в справі вибору короля приїде що йно пізнїйше. Таку-ж саму заяву зложив й князевичови Карлови і в загалї старав ся держати ся невтрально. Кілька разів взивав його Іван Казимир на тайну розмову до себе; щоби проте не викликати зайвого підозріня у Карла, він за кождим разом заряджував ся так, що зараз-же по нарадї з одним королевичем сходив ся на розмову з другим[1].

Рівночасно з Лїзолею перебував в Варшарі Алєґреті, дипломатичний аґент еспанського посла у Відни, князя Теранова. Його задачею було інформувати князя про перебіг виборчої боротьби і в загалї про всї важнїйші подїї в Польщі. Було се важним дипльоматичним успіхом з боку королевича Карла, що йому вдало ся перетягнути сього аґента на свою сторону. Своїми справозданями впливав Алєґреті на еспанського посла в хосен Карла, підчеркував його привязанє до католицької церкви, постійну прихильність до австрійського двора і ворожий настрій до Франції. Івана Казимира представляв як кандидата Франції і Швеції, отже держав ворожих Габсбурґам, а до того як любимця всяких єретиків; при тім все зазначував, що його кандидатура не має ніяких виглядів на успіх. За посередництвом Алєґреті вислав королевич Карло 29 липня свого посла до, Фердинанда III і піддав ся під його опіку[2]. Таке становиско еспанського аґента мало великий вплив на полїтику австрийського двора в справі елєкції в Польщі. Киязь Теранова мав незвичайно впливовий голос у Відни, а справозданя Алєґреті прочитувано на засїданях тайної цїсарської ради, де їм йняли більше віри, чим справозданям Лїзолї.

Ще до другої половини липня стояв віденський двір доволі рішучо по сторонї Івана Казимира, мимо некористних вістий про його вигляди. З нагоди приїзду аґента Вісконті відбула ся 10 липня у Відни нарада цїсарської тайної ради, на якій рішено кілька основних питань. Перш за все висказала

  1. Справозданя Лїзолї з кінця липня і 19 серпня, Акти ч. 23.
  2. Справозданя Алєґреті з 11, 15, 22, 27, 29 липня і 12 серпня. Акти ч. 11, 13, 15, 16 та 21 і Держ. архів у Відни, Polonica; Лист Карла до Фердинанда III там-же.