16
ся рада за сим, щоби цїсар в справі вибору польського короля не держав ся відсторонь та старав ся ужити свого впливу не лише з огляду на свою цїсарську власть, але й з огляду на сусїдство польської держави з австрийськими краями та на близьке посвояченє з королївською родиною. При тім має попирати кандидатуру обох братів помершого короля Володислава IV, бо їхній батько Жигмонт покинув шведську корону для польської; з поміж братів однак в першій мірі Івана Казимира, тому що він старший, має вже титул шведського короля, а особливо тому, що приватним листом вже обіцяв йому своє попертє. Також не бачить тайна рада причини, щоби відмовити бажаню Івана Казимира що до інтервенції цїсаря у самого-ж Карла в хосен старшого брата, лише сей крок треба-би зробити дуже обережно і не гаючи ся, поки ще Карло в партійній боротьбі не загнав ся надто далеко; тому годї ждати з сею справою до головного посольства і треба поручити Лїзолї підготовити се діло. Що до ради ґрафа Маґнуса, щоби за попертє домагати ся від Івана Казимира деяких концесій, висказала ся тайна рада против сього, бо безкористне попертє спонукає королевича до тим більшої вдяки. Зваживши однак, що вигляди Карла з кождим днем стають лїпші, треба старанно уникати всього, що могло би його зразити до австрійського двора, і проте треба наказати Лїзолї і послови, котрий буде післаний на елєкцію, щоби не ставили ся ворожо до кандидатури Карла, не давали йому ексклюзії і в разї, коли би всяке попертє Івана Казимира показало ся безвиглядне, старали ся залагодити суперечку між братами та перевести відповідну угоду. На кінець обговорено на тайній радї також і иньші кандидатури, на випадок, коли би нї один з польських королевичів не зміг удержати ся; рішено піддержувати в такім разї перш за все кандидатуру архикнязя Лєопольда Вільгельма, коли би сей не хотів або не міг удержати ся, архикнязя Жигмонта, а коли би й з сим не пощастило ся, тодї подумати про иньшу кандидатуру — однак в кождім разї поборювати кандидатуру князя Ракоці, бранденбурського елєктора і в загалї всякого не католика[1].
Перший вплив справозданя Алєґреті бачимо на нараді тайної ради, яка відбула ся тиждень опісля. В супереч ухвалї з попередного засїданя, на якім рішено не гаючи ся, хоч
- ↑ Gutachten der deputierten geheimen Räte з 16 липня. Акти ч. 12.
