Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

31

винї липня доносить Алєґреті, що Брежі і Арпажу попирають Івана Казимира, то знова висувають що-раз то нові заграничні кандидатури, щоби збільшити заколот та недопустити до вибору Карла[1]. Більше рішучу дїяльність в хосен Івана Казимира почали французькі посли по конвокаційнім соймі, і коли вірити справозданям Алєґреті, не щадили нї гроший, нї обітниць, щоби свому кандидатови придбати як найбільше сторонників. Лїзоля висказує ся про сю справу обережнїйше, хоча й він доносить, що француські посли мають на аґітаційні цїли 300.000 зл., попираютъ Івана Казимира та при тім висувають, як евентуальну кандидатуру, князя Конде[2]. Коли-ж кандидатура старшого королевича ставала мимо того що раз більше безвиглядною, прийшло між обома послами до гострого непорозуміня. Брежі, тямлячи на інструкцію Мазарена не плисти против води, став хилити ся на бік королевича Карла, між тим коли Арпажу держав ся непохитно кандидатури Івана Казимира[3]. Однак се непорозумінє швидко минуло і в рішаючій хвилї, безпосередно перед елєкційним соймом, бачимо знова обох заступників Франції в таборі Івана Казимира. Вихісновуючи загальне замішанє і страх перед козаками, який заволодїв шляхтою по пилявецькім погромі, стали француські посли приєднувати собі сторонників обітницями то 3 мілїонової грошевої підмоги на війну з козаками, то знова посередництва Франції між Польщею та Хмельницьким. Зі справоздань Лїзолї бачимо, що ті обітницї не минали без вражіня і мали чималий вплив на вислїд виборчої боротьби[4].

Союзниця Франції, шведська королева, не дуже остоювала за кандидатурою Карла і швидко піддала ся впливови посла Шанї. Впрочім й сам Іван Казимир не засипляв своєї справи, придержуючи ся подібної тактики, як в зносинах з бранденбурґським елєктором. Він післав потайно свого посла до шведської королеви з обітницею, що коли королева підопре його кандидатуру, він поробить відповідні уступки при відновленю шведсько-польського мира та відплатить вічною приязнию та вдячностию. З другого боку заходив ся й Карло, щоби пере-

  1. Справозданя Алєґреті з 15 і 22 липня; справозданє Саґреда з 31 липня, Акти ч. 11, 13 і 18.
  2. Алєґреті 12 серпня; Лїзоля 29 серпня і 5 вересня, Акти ч. 21, 26.
  3. Алєґреті 29 серпня і 19 вересня, держ. Архів у Відни, Polonica.
  4. Справозданє Лїзолї з 24 і 31 жовтня, Акти ч. 35 і 37.