39
всеж таки як раз під ту пору наступила переміна полїтики австрийського двора в справі елєкції. Святочне посольство на елєкцію поручено Фердинандови де Корето маркґрафови Ґрана. В інструкції, яку він одержав 26 вересня, поручено йому висказати ся від імени цїсаря загально в хосен обох братів помершого польського короля; коли би однак сторонництва не могли погодити ся між собою і вибір звертав ся на якого иньшого кандидата, мав маркґраф Ґрана зразу приватно, відтак в офіціяльній промові на соймі поперти вибір архикнязя Лєопольда Вільгельма, молодшого брата цїсаря Фердинанда III, що був великим майстром нїмецького ордену[1]. Ще крок дальше зроблено в начерку бесїди, яку цїсарський посол мав держати на елєкційнім соймі у Варшаві; в сїм начерку поручає ся в першій мірі кандидатура королевича Карла, а що йно на другім місци евентуально оба брати-королевичі без ріжницї[2]. Про висилку маркґрафа Ґрани повідомив цїсар членів своєї родини (архикнязїв Карла Фердинанда, Лєопольда Вільгельма та архикнягиню Клявдію) письмом з 8-го жовтня, де виразно зазначує, що попирає „erst- und hauptsächlich“ королевича Карла та що в тім змислї дав приказ свому послови; лише на випадок, коли би сторонництво Івана Казимира взяло верх і австрийський вплив не мав вигляду змінити сего, позволив послови висказати ся в хосен сього останнього[3].
Коли рішенє віденського двора в справі кандидатури Карла мало достроїти ся до загального настрою в Польщі, то воно наступило рішучо за пізно. Саме в той час, коли маркґраф Ґрана виїздив з новими порученями до Варшави, відносини в Польщі круто перемінили ся. Надія на мирове залагодженє козацької війни нагло розвіяла ся. Ще 26 вересня доносив Лїзоля з Варшави, що мир з козаками запевнений і що француські посли роблять заходи, щоби польські наємні війська перебрати у свою службу; тому мав Ґрана просити королевича Карла,
