рено — 7 шкіл з українською викладовою мовою.[1] На рік 1931. кількість ця дещо збільшилась, але в пізніших роках про дальший розвиток вже нічого не чути. Коли ж взяти цілу Росошанщину, як район, то відсоток шкіл з українською викладовою мовою ще менший, не кажучи вже про інші повіти Подоня, що опинилися в непорівнюючи гіршому становищі.
А тимчасом зі сторінок місцевої преси чувся такий розпучливий голос одного з дописувачів:
«Сиджу та дивлюся. Багато переді мною різних папірців — різних установ. З усіх Технікумів, з Спілок, з Рад, установ, з організацій. I всі майже написано «українською мовою».
А яка «українська мова»?! Жах бере! Ну Медтехнікум, Птахотехнікум — ці просто «не визнають», а чомуж інші учбові установи та Спілка Робос шкутильгає на всі 100 відс.?
Ось, наприклад, папірець… тут і «на предмет» і другі старо-канцелярські вирази, тут тобі жодної граматики, переплуталося російське з українським…
Сором, товариші.
Повчіться писати та не випускайте зі своїх установ таких «українських папірців».[2]
Ледве чи можна було знайти, хоч би, натяк на подібний голос розпуки в російській пресі,
