У 1932 р., із утворенням Київської області, на базі фондів КЦІА та документів Київського окружного архівного управління створено Київський обласний історичний архів, який був підпорядкований архівному управлінню при облвиконкомі. У зв'язку з цим відбулися зміни і в розподілі архівних документів. На серпень 1936 р. існували відділи: історико-революційний, адміністративних установ (куди ввійшли документи земських та громадських організацій), судових установ, фінансово-економічний, освітніх установ, антирелігійний, приватних архівів, польський, єврейський, військовий (у 1934 р. виділився у самостійний архів).
У 30-ті – 40-ві рр. ХХ ст. умови зберігання архівних фондів не відповідали правилам забезпечення збереженості документів. Із “Висновків обстеження архівних установ Київської області” від серпня 1936 р. дізнаємося, що архів розміщувався в 11-ти приміщеннях у різних кінцях Києва, які намагались пристосувати під архівні: 6 церквах, 4 підвалах і 1 будинку, де, крім обласного історичного архіву, діяли ще 3 архівні установи і мешкало 7 сімей (ф. П-2, оп. 2, спр. 48; ф. Р-910, оп. 1, спр. 23).
За період 1931 — 1936 рр. архів зазнав 12 переселень, які теж негативно позначились на стані документів — багато з них було пошкоджено, в'язки порозбивались, фонди змішались між собою, а також із розсипом, зі сміттям (ф. Р-910, оп. 1, спр. 23).
Уже в 1937 р. гостро постало питання про приміщення для Київського обласного історичного архіву. У проекті рішення Президії Київського обласного виконавчого комітету “Про заходи щодо поліпшення стану архівної справи по області” від 3 липня 1937 р. у пункті 18 читаємо: “… просити РНК УРСР розв'язати питання: а) про побудову в 1938 році архівосховища для Київського обласного історичного архіву, б) про відпуск в 2-му півріччі потрібних коштів на проектувальні та підготовчі роботи” (ф. П-2, оп. 2, спр. 48, арк. 28).
Незважаючи на всі труднощі, Київський обласний історичний архів працював. Уже на початок 1936 р. тут було сконцентровано 4 334 фонди, що становило близько 33 тис. лінійних метрів архівних матеріалів (33 км). За штатним розписом на 1936 р. архів мав лише 33 працівника для роботи з архівними матеріалами, тобто на одну особу припадала 1 тис. лінійних метрів (1 км) матеріалів (ф. Р-910, оп. 1, спр. 23, арк. 3). Архів був недоукомплектований працівниками. До того ж, більшість співробітників не мала спеціальної освіти. Це було ще однією “бідою” архіву.
У 1939 р. Київський обласний історичний архів було підпорядковано архівному відділу НКВС УРСР (згідно з постановою Президії Верховної Ради СРСР від 16 квітня 1938 р. і наказом НКВС СРСР від 17 січня 1939 р. № 19). До архівного відділу НКВС Київської області було передано 4 148 фондів, 3 708 585 справ Київського обласного історичного архіву (ф. Р-910, оп. 1, спр. 54). “Основним недоліком по лінії з особового складу є велика плинність у зв'язку з низькою оплатою і специфічними умовами праці. Показником цього є те, що у 1938 р. було прийнято на роботу 100 чоловік, з них звільнилось 40 чоловік і
