мусить бути справною, виконувати окреслені завдання. Створювати її повинні люди, спроможні здійснити функціональний аналіз роботи фірми, її інформаційних потреб, знайомі з правовими нормами, що, поруч з історико-архівними нормами, визначають строки зберігання різних типів документації, а також забезпечити правильний обігбдокументації та її зберігання таким чином, щоб не зник контекст, в якому постала інформація і з яким вона пов'язана. Водночас ці люди повинні бути в змозі архівувати документи, що втратили поточну придатність, і брати на себе відповідальність за передавання документів до відповідних архівів.
Оминаючи перехідний період, у якому однаково бракуватиме підготовлених кадрів і траплятимуться помилки (часом навіть ризиковані, через які може безповоротно загинути частина документації, а частину її, внаслідок недозастосування обов'язкових систем і стандартів, не вдасться заархівувати), ланка, яка сполучає архіви з інституціями, не повинна створювати великих труднощів. Гірше з нинішньої перспективи виглядає архівування неінституційованого суспільного простору, а отже, тих записів, що свідчать про багатство людської уяви й активності, на які не можна нав'язати жодних норм і вказівок, а також архівування кіберпростору, мінливого і колосального за обсягом. Дотеперішній досвід не є занадто обнадійливим. Тільки деякі архіви в окремих випадках архівують веб-сторінки. У США це зроблено з огляду на події 11 вересня. А, між іншим, до щоденної практики вже належать посилання в примітках на веб-публікації, які з часом або зникають, або змінюють адресу, чи принаймні пагінацію. Що така змінність означає для ретельності дослідження, не треба переконувати.
Завершивши перший етап, пов'язаний з постанням документів, архівіст мусить долати наступний виклик, що полягає в прийманні документів до архіву. За часів створення електронних документів недостатньо вміння перевірити списки приймання-передавання та пересвідчитися в комплектності тек. Тим більше, архівіст не може спокійно чекати 20 чи 25 років до моменту завершення трансферу. З плином часу, разом із багаторазовою зміною обладнання і програмування, документи втрачають читабельність. Передавання до архіву має здійснюватися тоді, коли згадані заходи ще можна виконати технічно. Необхідною є також обізнаність із технологією електронної конвертації даних у формат, в якому архів зберігає свої зібрання. Необхідні також об'єднання в єдине ціле обліку, а, найголовніше, включення нового методичного пакету до існуючої системи інформації. Приймання документів (а, користуючись менш архаїчною термінологією, – інформації) пізніше стає щільно пов'язаним із засадами зосередження зібрань, описаними в процедурах функціонування інтегрованої системи архівної інформації.
У польському випадку багато наслідків спричинюють суттєві зміни в господарстві, перенесення тягаря економічного розвитку
