ріальних філіалах останнього. Післядипломну освіту, крім Торуні, що має давні традиції, віднедавна можна отримати також в Ольштині.
Дослідження професора Станіслава Сєрповського[1], проведені у 1997 р., виявили велику диференціацію дидактичних програм навчання в усіх закладах, що знайшло відображення в кількості годин, виділених на спеціалізацію, що коливається від 240 до 800. Анкетування підтвердило цю неоднорідність. Найменшу кількість годин для архівної спеціалізації відведено у Варшавському та Вроцлавському університетах (240–270), найбільшу — в УМКС, у Торуні та Познані (600–675). Програма викладається протягом 4-х–10-ти семестрів, що пропорційно відповідає кількості годин, визначених для опанування знань. Найчастіше навчальний заклад розподіляє заняття на 6–7 семестрів.
Предмети спеціалізації обіймають від 10 до 35% дидактичних годин (без практичних занять). У всіх випадках навчальними предметами виступають: вступ до архівістики, історія діловодства, історія адміністративного устрою Польщі, архівознавство, видання історичних джерел, архівні теорія і методика. Останній предмет, однак, часом викладається разом, часом — окремо. І вимір часу теж різний — від 45 до 150-ти годин. Дедалі все частіше у програмах з'являється предмет “основи теорії й організації управління”. Загалом його включення пояснюється появою цілого напряму, пов'язаного з управлінням сучасною документацією, сучасною канцелярією і навіть сучасними системами діловодства. Коло цих дисциплін впроваджено вже шістьома навчальними закладами. Починають з'являтися й заняття з інформатики, впроваджені уже в семи закладах, але на різному рівні. Найкраще, дякуючи особистим зацікавленням професора Богдана Ришевського, керівника кафедри, цей предмет опановується студентами в Ольштині, де їм запропоновано заняття з основ інформатики, історичної інформатики, архівної інформатики, комп'ютеризації архівів. Загалом на ці предмети відведено 165 годин. За оцінками фахівців самих навчальних закладів, навчання в галузі застосування комп'ютерних технологій задовольняє лише у трьох інституціях: в Ольштині, Торуні і Познані. Здається, що до того кола можна долучити й УМКС.
Кількість і рівень педагогічних кадрів значно різняться між окремими навчальними закладами. Найбільше фахівців працює в Закладі архівістики Університету Міколая Коперніка (далі — УМК) в Торуні (15 осіб), серед них — 5 самостійних наукових працівників і 10 докторів. 11 осіб працюють на кафедрі архівістики в Ольштині, у тому числі 2 самостійних і 5 докторів. Порівняно слабшими виглядають навчальні заклади в Катовіцах і Гданську, де працюють по 4 працівники. Разом у вищих навчальних закладах 84 особи навчають архівної спеціальності. Цю кількість поповнюють працівники архівів і Генеральної дирекції державних архівів, що співпрацюють з університетами. У 2002 році їх було 11, у 2003 р. — 13.
