системи”. Перший курс обіймає проектування баз, сервери www, мову форматування ISIS, вибрані інтернетні бібліотечні системи. Другий – займається проектуванням гіпермедійних систем. Окрімбцих проблем, уведених з огляду на зміни оточення, до програми навчання включено традиційні предмети: вступ до архівістики, діловодство і документообіг, вибрані проблеми історії держави і права. До того ж, студент повинен скласти залік з кількох із довільно обраних предметів. Загалом програма займає 570 обов'язкових і 156 практичних годин.
Наведений приклад нових тенденцій в архівній освіті Польщі належить пов'язати з пошуком широких можливостей роботи для випускників.
Ринок праці для архівістів у Польщі становить нині близько 2200 осіб, що працюють в історичних архівах (враховуючи державні архіви, Інститут Національної Пам'яті, архіви вищих навчальних закладів і Польської академії наук), а також близько 30 тис. осіб, які працюють у відомчих архівах. Плинність у першій групі – мізерна. Натомість друга становить серйозний виклик, тим більше, якщо враховувати, що переважна більшість працівників – особи із середньою освітою, які не мають спеціальної підготовки і виконують свої обов'язки у рамках неповного окладу. З цієї точки зору Польща відстає від більшості країн Західної Європи, двох держав Північної Америки й Австралії, де в кожній інституції, урядових чи державних установах працюють спеціалісти з управління документацією (records management), робота яких пов'язана із системою архівування документів. Тут неможливо обійти увагою те, що кількість осіб, які управляють інформацією та знаннями, буде систематично зростати, адже такою є логіка часу, в якому ми живемо. У перспективі такої рефлексії виразно простежується, що польські навчальні заклади вже докладають певних зусиль для того, щоб відповідати сподіванням ринку праці, але їх замало. Звернено увагу лише на ті форми навчання, що базуються на суто гуманітарних і теоретичних підходах.
Домінуюча, традиційна модель навчання справджує надії роботодавців історичних архівів. Випускники, підготовлені таким чином, завжди необхідні там. Але це – лише незначний процент серед пропозицій роботи. Крім того, слід мати на увазі еволюцію очікувань тих же історичних архівів. Вони будуть щоразу інтенсивніше заангажовані в прийманні і створенні документів на електронних носіях, що означає участь в управлінні документами і електронними системами, прийнятті рішень у сфері довготермінового збереження цих записів, зрештою – у створенні електронного ринку знань, про що вже згадувалося.
Сучасні діловодні і відомчі архіви теж потребуватимуть випускника, підготовленого для роботи в електронному бюро, обізнаного в обслуговуванні інформаційних систем. Інформаційні знання мають поєднуватися з обізнаністю із основами права, як внутрішнього, так
