Отже накреслимо в стислому вигляді головніші природньо-економічні райони УСРР. Спинимося зпочатку на природньому районуванні.
Найголовнішим чинником природньої районізації кожної країни є клімат (підсоння), що виявляє більші чи менші зміни в напрямках з півночи на південь і з заходу на схід. Що до клімату, Україна поділяється на дві частині — північну й південну. Як раз через Україну, приблизно лінією — Харків, Полтава, Кремінчук, Першотравенське, Балта — проходить смуга підвищеного тиснення повітря, так звана вісь позатропічного барометричного максимуму. Це й буде кліматична межа між північною і південною Україною.
„Частина України, що лежить на північний захід від оси барометричного максимуму, характеризується вогкішим кліматом, з більшою сталістю, що до розподілу в часі окремих елементів клімату, тим часом, як частина південно-східня відзначається значно посушливішим кліматом і несталістю в розподілі опадів, чергуванням довготривалих посушних періодів і короткочасових злив, великих дощів. Отака найзагальніша картина клімату України, що є в закономірному звязку з загальним зональним розподілом кліматичних елементів на земній поверхні“[1].
Крім загально-зональних кліматичних умов головнішими чинниками, що обумовлюють природню районізацію країни, є висота місцевости над рівнем моря, ґрунти, так матерні, як і новішого походження, рослинність.
Коли взяти всі головніші й другорядні, зональні й азональні (кліматичні, географічні, ґрунтові, ботанічні) елементи природи України, то за ними на території УСРР можна намітити п'ять головніших природніх районів:
- I. Українське Полісся, район мішаних лісів, найвогкіший район України з попельняковими, піскуватими грунтами.
- II. Київо-Подільський право-бережний лісостеп, район з вогким кліматом, з деградованими та лісовими грунтами.
- III. Харково-Полтавський лівобережний лісостеп, нижчий, з меншою кількістю опадів та з незначним поширенням лісових грунтів та деградованих чорноземель.
Зазначені три райони лежать на північний захід від оси барометричного максимуму, тоді як два останні (IV і V) на південний захід.
- IV. Центральний степ з байрачними перелісками, напівпосушливий район з багатою на перегній (гумус) чорноземлею.
- V. Надчорноморський та надазовський рівнинний степ без байраків, найпосушливіший район з південною чорноземлею, поширеними солончаками. Район цей простягся на південь від лінії: Тираспіль, Кривий Ріг, Запоріжжя, Бердянське.
Густота населення, характер праці населення, розвиток продукційних сил і всі инші економічні чинники, що характеризують той чи инший економічний район, — все це розвивається на певному природ-
- ↑ Махов. Г. „Ґрунтознавство“. Харків. 1925, стор. 80.
