Властивості япанської мови: майже нечутність, рухомість або й відсутність наголосу, однакова короткість звуків, до краю обмежена можливість рими, асонансу то що, — не призволяють віршувати в наш спосіб. Отже вся япанська поезія поділяється не на віршовану та невіршовану, а за інакшим принципом: на твори, що їх співають або речитатують і твори, що їх проказують звичайно (опріч драматичних, що мають обидва елементи).
Єдине, що наближа перші до наших віршів, се є кількісне чергування складів. Але для зручности вислову здебільша звуть твори до співу таки віршами ж.
Такий ото „вірш“ має з япанська загальну назву „uta", що власне значиться „спів“, потім „пісня" і аж нарешті „вірш".
Найхарактерніші ознаки uta є: надзвичайна висловна стислість, малість розміру, недодержаність синтаксичних законів, часто самий лиш перелік ідей, і коли вона не написана в ідеограмах, а в иншій транскрипції або висловлена усно, логічний зміст її часто двозначний, або і тризначний, іноді впрост протилежний[1].
Внутрішній зміст uta бува дуже розмаїтий: лірика, алегорія, афоризм, прислів'я і т. і.
Uta дуже популярна серед людности. У вигляді плакату великими літерами uta висить при стіні в кожній япанській оселі і зветься тоді „kakemono" (річ, що вішають, бо в їх в світлиці більше ніщо й не вішають до стіни). Навіть япанська абетка „iroha", її 48 „літер" упорядковано так, що вони складають „uta" і співають її залюбки й дорослі й діти.
Найпоширеніший тип uta зветься tanka, що має таку будову:
- ↑ Порівняти переклад „tanka“ у зразках, зроблений з ідеограм, до наступного перекладу, зробленого з решти транскрипцій.
Минуче життя
За минуче життя
Не вважай,
Бо минуче життя.
Лиш твоє.себ-то: усяке окреме життя є річ минуча (дочасна, тимчасова), але ся минуча річ, як явище, не є минуча річ, (се явище буде завжди повторюватись) лиш твоє життя є минуча річ бо не повториться).
Але правдивий лише у зразках (9).
