Султан-Чаїре. Багаті поклади пандерміту зустрічаються переважно в басейні Сусурлу-Су[1].
Світовий ринок має лише єдине джерело морської пемзи — поклади в Анатолії в районі м. Ескішегір (Сепеджі, Кеміклі, Сарісу-Оджак), що постачають її в значній кількості[2].
На залізні руди, як уважають, Туреччина багата, а хромовими, як це доводить Лірау, Туреччина може покрити вимоги всесвітньої сталевиробної промисловости[3]. Розробляється хромові поклади у трьох районах. Перший район — вілаєт Брусси (г. Олімп); другий район знаходиться коло Мерсінської затоки у місцевості Денізлі й Макрі. Нарешті, третій район лежить на південний схід від Іскандерунської затоки[4]. Лігніти (руде вугілля) зустрічаються в Анатолії часто (вілаєт Аїдіна, копальні Манджіліка, Пандерма й др.), проте якість їх досить низка. Є де які відомості, що лігніт високої якости зустрічається в околицях Ангори[5].
Досить численні розробки олив'яних та мідяних руд зустdічаються так у Західній Анатолії, як і у Східній. З олив'яних відзначаються копальні Баліа-Кара-Аідін, Булгор-Маден[6]. Що-року здобування олив'яної руди — 12.900 тон та 5.800 тон руди, що має близько 41% цинку[7]. Розробка провадиться сучасними технічними засобами з уживанням електрики[8].
Також досить розповсюджені в Анатолії манганові поклади, що зустрічаються поблизу озера Сабанджа в околицях Балії-Маден, в околицях м. Каразонда (Пір-Азіз та инш.), в районі затоки Макри (Смірн. віл.) на захід від м. Мерсини[9].
- ↑ Prof. Frech. — „Mineralschätze und Bergbau in der asiatischen Türkei“ стор. 43.
- ↑ Ibid, стор. 42.
- ↑ Вальтер Лирау. — „Новая Турция“ 1924, стор. 47
- ↑ Prof. Frech. — „Mineralschätze und Bergbau in der asiatischen Türkei“. стор. 13.
- ↑ C. Защук. — „Экон. геогр. Турции", 1924, стор. 153.
- ↑ Л. Колядко. — „Экономическая жизнь Анатолии“ — „Нов. Восток“ №4, ст. 233.
- ↑ С. Защук. — „Эконом. геогр. Турции“, стор. 154.
- ↑ Л. Колядко. — „Эконом. жизнь Анатолии“ — „Новый Восток“ №4, ст. 233.
- ↑ Prof. Frech. — „Mineralschätze und Bergbau in der asiatischen Türkei“. стор. 21.
