Для потреб текстильної промисловости є власна сировина: бавовна надходить з Кілікії, де в районі м. м. Адана й Мерсина функціонує 8 „бавовночистилок“; вовна та могер ідуть з Ангорського вілаєту, шовк — з Бруського вілаєту та з околиць м. м. Адани та Мерсини. Виробляється тканини шовкові, паперові, хустки, білізна, простирадла, рушники (мохнаті), килими, грубе сукно та тканини з вовни. Центр текстильної промисловости Туреччини є безсумнівно м. Брусса та Бруський вілаєт. Виробництво килимів зосереджено переважно в Смірнському вілаєті (Бергама, Манісса, Пандерма) та на околицях м. Кайсаріє, Ушака, Херикей. В Ангорському вілаєті та на околицях м. Ерзинджана килимове виробництво має вже цілком кустарний характер. „Як загальне правило можна сказати, що залізні вироби турецький кустар робить погано, мідяні добре, а килими, тканини, в'язання дуже гарно“[1].
Тютюнова промисловість (тютюнові та цигаркові фабрики) скупчені переважно по районах тютюнових плантацій Чорноморського узбережжя. Тютюнові фабрики працюють у м. Бафрі (3.500 роб.), у Самсуні (1.000 роб.), Аладжамі, й Трабезонді (близько 500 роб.). Крім того, є тютюнові фабрики в Смирнському вілаєті та на околицях м. Ескішегіра. Трабезондські й анатолійські тютюни дают чудові, високі сорти, напр., „Дюбек“, „Енідже“, „Самсон“, які здебільшого ідуть на виробництво цигарок. Розкішний, пахучий тютюн „Ая-Сулук“ іде лише, як приправа до найдорожчих турецьких тютюнів.
У харчовій промисловості значну ролю відограють: виробництво маслинної олії, мукомольна справа, сушіння, в'ялення овочів та виноробство. Сушіння, в'ялення овочів, виноробство та виробництво маслинної олії головне провадиться містами Егейського узбережжя, як напр., Смірною, Айвалі, Скаланова й др. Млини крім того розкидано й по центральних районах Туреччини.
Передвоєнних часів зовнішня торговля Туреччини ввесь час зростала. Збільшення від р. 1909 по р. 1912 становить приблизно 5О%. Зростав експорт з Туреччини, але ще більш
- ↑ Л. Колядко. — „Экономическая жизнь Анатолии“ „Нов. Восток“ №4, стор. 235.
