Отже пробуючи будувати економічні районі Туреччини, ми повинні взяти до уваги деякі погляди, напр., на промисловість, від самих турків. Звичайно, англієць із Бірмінгаму чи Манчестеру, або француз із Ліону не погодиться з турком уважати турецьке виробництво килимів за промисловість. Вони скажуть: це — „кустарництво“. Неправдиво, бо у турецькому маштабі й виробництво килимів і навіть розведення інтенсивних культур, як напр., бавовни, тютюну, винограду, маслин то-що, коли воно щільно зв'язане з переробкою цих продуктів на місці, ми можемо прилучити до „промисловости“. Знов таки підкреслюємо, що ця натяжка потрібна, беручи до уваги турецьку дійсність. До „сільського господарства“ умовимося зараховувати розведення хлібних культур, птахівництво, молочарство, скотарство, то-що. Тільки таким способом можливо казати про будь-яку районізацію сучасної Туреччини. До цього-ж запровадимо, замість туманних поверхових висловів „Західня Анатолія“, „Середня“, „Східня Анатолія“ точне визначення географічного становища кожного окремого району. От на зразок: „Ереглі-Зонголдакський промисловий кам'яновугільний“, „Бафрський промисловий тютюновий“, „Ангорський скотарський“, „Аданський хліборобський“.
Після всього ми вже можемо сказати, що в сучасній Туреччині характерних економічних груп районів є дві: I — група надбережно-промислова, II — група центральна сільсько-господарська.
До надбережно-промислового району відійдуть узбережжя Середземного, Егейського, Мармурового та Чорного морів (приблизно 100 кілометрова смуга). На підставі нашого попереднього дослідження фізично-географічних та економічних умов Туреччини, ми можемо сказати, що ґрунт тут найбільш родючий. Зрошення достатнє. Флора розкішна — субтропічної зони. Найбільша в країні рясність населення. Зручні морські шляхи сполучення та порівняно розвинена залізнича мережа (Смірнські залізниці) звязують увесь район із серцем Туреччини, зі Стамбулом. До речи згадати новозбудовану залізницю Самсун-Терме-Чершамбе. Всі ці чинники утворюють сприятливі умови для розвитку промисловости та жвавої торговлі. Характерна для цього району відсутність культивації хлібних злаків, які Туреччині нині приставляють
