Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


шлях. Зрозуміти проблему ХСЗ можна, лише освітлюючи її у цілому до наших днів.

Головна література, що використана для цієї статті: Morse, The international relations of the Chinese Empire, vol. III; Cordier, Histoire des rèlaiions de la Chine avec les puissances occidentales, vol. III; Mc Murray, Treaties and agreements with and concerning China, vol. II (edit. by Carnegie Endowment); Willoughby, Foreign rights and interests in China; його ж — China at the Conference (Вашінґтонській) (1922). Millard, Democracy and the Eastern Question; Putnam Weale, The truth about China and Japan; Overlach, Foreign financial control in China; Houon-Tchang-Sin, Le problème du chemin de fer Chinois de l'Est; Kawakami, Le problème du Pacifique et la politique japonaise; Whyth e, China and foreign powers; Bimme, Воспоминания, т. I; А. Канторович, Иностранный капитал и железные дороги Китая; Яшнов, Китайская колонизация Сев. Манчжурии и ее перспективы: China Year Book, Japan Year Book за минулі роки; Сборник узаконений и распоряжений по управлению территорией Китайской Восточной железной дороги (1917); Справочник по Северной Манчжурии изд. КВЖД. (1927); Сборник договоров, соглашений, и конвенций, заключенных с иностранными государствами, изд. НКИД; журналы — China Weekly Review; Far Eastern Review; Chinese Economic Bulletin; „Вестник Манчжурии“, Экономический бюллетень КВЖД“ та інші видання ХСЗ. Зокрема використано архів дипломатичної канцелярії кол. Іркутського генерал-губернатора, куди надсилалося копії дипломатичного листування по всіх справах великосхідніх між петербурзьким міністерством закордонних справ та російськими дипломатичними представниками за кордоном.

I. ХІНСЬКА СХІДНЯ ЗАЛІЗНИЦЯ ДО 1917 РОКУ

Історія збудування цієї дороги дуже характерна. 1895 рік. Перемога, уже досить сильна, Япанії над Хіною; Симоносекський мирний договір — надзвичайно вигідний для Япанії. Відразу спритний хід Росії, якій пощастило заручитися підтримкою Франції й Німеччини. Первісно той договір одняв Ляодунський півострів від Хіни. Росія, Німеччина і Франція „в ім'я священних територіяльних прав Хіни“ протестували. Подано замаскований ультиматум і Япанії довелося схилити голову — відмовитися вигідного здобутку. Росія пропонує Хіні союз проти Япанії. Цей союз укладають 1896-го року. За звичайним трафаретом, в секретному Союзному договорі між Росією та Хіною говориться про обов'язки обох сторін захищати їх взаємні інтереси на Далекому Сході. Далі умовлено, що на випадок нападу з боку Япанії, чи то на Росію на Далекому Сході, чи на Хіну,чи Корею, договір негайно набирає сили і, в цім випадку, обидві високі рядні сторони зобов'язуються підтримувати одна одну своїми збройними силами як на суходолі, так і на морі.