рутом. Від Тереку до кордону Мінгрелії (сел. Худоні) посольство Єлчина шло туди 45 днів (від 29 вересня до 13 листопада) і назад 49 (від 22 травня до 9 липня). (С. Белокуров. — Посольство в Дадианскую землю, стор. 316–374).
Толочанов і Ієвлев з Великої Кабарди пройшли через Балкарію, піднялися річками Череком і Балкарською Кара-Су і перейшли через один із найтрудніших кавказких перевалів Гезе-впек (3435 м.). Статтейний список цього посольства, що дійшов до нас в кількох редакціях — двох офіційних і одній приватній — визначається виключною навіть і для статтейних списків XVl–XVll ст. ст. достатністю і достеменністю.
І до Імеретії, і із Імеретії назад посольство йшло одним і тим ж шляхом, але, описуючи цей шлях, подається іноді вказівки на такі пункти зупинок, які в одному напрямкові згадаються, а в іншому ні. Це дає ще більше опірних моментів і дозволяє простежити маршрут цього посольства дуже детально.
Прибувши на Терек, посольство Ієвлева і Толочанова спочатку передбачало йти звичайним шляхом — через Малу Кабарду і володіння еристава Арагвінського. Одержані відомості про те, що еристав у ворожих взаєминах зі своїм сюзереном, царем Теймуразом і що тому йти через його володіння небезпечно, примусили змінити цей плян і визначити шлях манівцями — через Велику Кабарду і західньо-кавказькі високо-гірські перевали. Посольство вийшло з Терського міста 15 квітня і йшло вверх Тереком приблизно до р. Чеголи (сучасна Чкола або Змійка, приплив Терека з лівого боку), звідки перебралось через р. Урух і на 26 квітня вже було у кабардинського володаря Зозаруки Онзорова, чиї володіння були, видимо, поміж р.р. Урухом і Череком Балкарським. Тут перед посольством одкривалося два варіянти шляху до Імеретії. Перший із цих варіянтів вів вверх по р. Уруху через Дигорію: обравши цей шлях, посольство попадало на порівнюючи приступний Мамісонський перевал (2825 м.) і виходило на теперішній військово-осетинський шлях. Про цей шлях, як при найкоротший і найзручніший з Північного Кавказу до Імеретії, говорили послам два дигорці, що прийшли їх відвідати в Онзорові, — Ізмаїл і Чібірка. Зараз, однак, за словами Ізмаїла й Чібірки, цим шляхом „ходить страшно от сонских людей и от их владельца Аристопа“. Це примусило посольство обрати інший шлях, західніший варіянт,
