Левицький робив копії ріжних матеріялів до історії брацтва, мав її на руках і повернув по вимозі урядовця, який ліквідував генерал-губернаторську канцелярію в 1915 р. Куди вона попала далі—невідомо, бо в останньому складі генерал-губернаторського архіву її не знаходиться.
Київська двохтомова справа відбивала на собі головно перший етап в розвитку слідства. Кирило-Методіївський гурток мав свій осередок в Київі, до нього тяглася Полтава, але Київ був місцем зборів, вироблення статуту, відозв, планів та мрій братчиків. В Київі ж його й було викрито. Донос Петрова було подано 3 березня київському ж попечителеві шкільної округи. В Київі ж було зроблено труси—29 березня в приміщеннях Оп. Марковича, Костомарова, Тулуба, Посяденка та Андрузького, і перші допити 30 березня—3 квітня було організовано теж в Київі. Отже через київську адміністрацію губернатора й генерал-губернатора йшли перші відомості про викрите таємне товариство. Під час перших кроків слідства по доносу Петрова, генерал-губернатора Бибикова не було в Київі; він сидів по справах у Петербурзі. Перші роспорядження в справі робив цівільний губернатор Ів. Фундуклей, а Бибиков після перших звісток про донос, про перші заходи для дальшого роскриття таємного товариства, збірався зосередити центр слідства в Київі. Принаймні що до Гулака, який під той час теж переїхав до Петербургу на службу, Бибиков уважав необхідним перевезти до Київа, і в листі до шефа жандармів гр. Орлова від 17 березня він просив: „обыскать и если у него (Гулака) найдутся подозрительные бумаги, или по допросам окажется, что в Києве находятся его участники, или там получил он впервые мысли и идеи о помянутом обществе, то его арестовать и отправить в киевскую крепость в тамошнюю следственную комиссию для улик, допросов и дальнейших на месте указаний и открытий“.
Так проектував Бибиков в самому початку справи в той перший— київський період, який найбільше відбився в згаданій двохтомовій київській справі.
Але вийшло по иншому. Не тільки Гулака було залишено в Петербурзі для допитів під час цілого слідства, але й инших братчиків переведено було до Петербургу. III отделеніє тепер—в другий період—стає центром слідства й адміністративного розвязання справи. Київ грає ролю другорядної слідчої функції в цій справі, відшукуючи додаткові факти й пояснення, виконуючи певні завдання центру. Так факти з слідчої роботи в Київі, що вже їх згадувано—труси, арешти, допити Костомарова, Посяденка, Марковича, Тулуба та Андрузького провадились вже з розпорядження III отделєнія від 22 березня, і гр. Орлов пропонував Бибикову— „по осмотре сих бумаг, если в оных окажется, что либо относящееся до славянского общества или могут служить указанием к обнаружению оного, или вообще содержится что-либо возмутительное, то лиц, у которых таковые бумаги или вещи будут найдены, арестовать и со всеми упомянутыми бумагами и вещами доставить в Спб. в III отделение с. е. и. в. канцелярии в сопровождении благонадежных и верных чиновников и под самым строжайшим надзором“. Центр слідства тепер в Петербурзі і всі папери—допити, листування, записки братчиків, все зосередилось там, в III отдєлєнії. Київ грає допомогову ролю, й діловодство київської канцелярії цього періоду дублірує діловодство III отдєлєнія. Правда, в де-яких дрібницях можливо були б і де-які нові дані й факти, бо цілком можливо припустити, що київська адміністрація, пересилаючи оригінали допитів, „вещественных доказательствѣ і инших важливих документів, не подавала до Петербургу де-яких деталів арешту, трусу, де-якого листування місцевого значіння, то що. Так зі справи Костомарова в III отдєлєнії (л. 215)
