довідуємось, що Бибиков не всі рукописи, що було знайдено при трусі в Костомарова, переслав до Петербургу. III отдєлєніє робило висновок з цього такий: „Как все бумаги Костомарова—преступного и сомнительного содержания были представлены в III отд., то оставшиеся в Києве должны быть безвредного содержания и потому не приказано ли будет сообщить генерал-ад’ютанту Бибикову, дабы все упомянутые бумаги были пересланы к Костомарову в Саратов“. З цього факту маємо можливість гадати, що й в инших випадках, щось залишалося в Київі, про щось більш невинне, дрібне й менш важливе київська влада не сповіщала III отдєлєніє. От чому і в цей період, коли III отд. стало центром слідства, київська 2-х-томова справа ' мала б певний інтерес і наукову цінність, не вважаючи на те, що в більшосте випадків вона уявляла б собою лише копію петербурських справ.
Крім того де-який самостійний інтерес київська справа могла б мати й в тій частині, яка торкалася вже петербурського слідства. Річ у тому, що Бибиков, весь час до середини квітня сидів у Петербурзі і правитель його канцелярії Писарев навіть брав участь в допитах братчиків, як людина, що знає місцеві обставини. Цей період, березень—середина квітня, міг відбитися в київській справі цілком оригінальними паперами-рапортами Писарева про хід допитів, самостійними роспорядженнями Бибикова в Київ, то що. Звичайно й тут варіяції що до основного джерела —справи III отдєлєнія були б незначні, проте можливі були б встановлення якихось додаткових дрібних фактів. Але дальше перебування генерал-губернатора в Петербурзі дуже швидко було визнано недопустимим. 13 квітня Бибиков подав Орлову копію відозви „К верным сынам Украины“. При докладі Орлова Миколі І, цей останній поклав таку резолюцію: „Явная работа той же общей пропаганды из Парижа; долго этой работе на У крайне мы не верили; теперь ей сомневаться нельзя, и слава богу, что так разкрилось; Бибикову дай знать, что ему пора на место и надо везде строго смотреть“. Граф Орлов трохи позолотив пилюлю, попередив Бибикова, і виставив справу так, ніби сам Бибиков „при нынешних обстоятельствах в Києве находит необходимым для службы вашего величества немедленно отправиться к своему месту“[1]). Одпущено було з Бибиковим і Писарева. Таким чином безпосередній звязок київського генерал-губернатора зі справою кирило-методіївського братства розірвався в середині квітня. Його діловодство з цього моменту, очевидно остаточно бліднішає, сидючи в Київі, він стає лише передаточним пунктом роспоряджень центру і інформатором та пояснителем по запитанням III отд.
Такий приблизно характер і таке значіння могла мати двохтомова київська справа. Треба додати, що всі допити й записки знаходилися в ній в копіях, які по спеціяльному проханню Бибикова були зроблені в III отделєнії. Навіть допити, що провадились в Київі, в оригіналах були надіслані до Петербургу. І коли порівняти той комплект допитів, який знаходився в копії в київській справі, з тими, які знаходяться в справах ленінградських, то легко встановити, що ціла низка незначних допитів (Гулака, наприклад) зовсім не була скопійована для Бибикова. Крім того, копії матеріялів —записок братчиків не відбивали на собі поправок, закреслень, то що. Все це звичайно дуже принижує значіння, як джерела, київської справи й робить справу III отд. основною.
Справа III отдєлєнія зветься офіційним іменем „Об украйно-словянском обществе“ і складається з 19 частин і двох додатків (рукописи Андрузького й рукописи Куліша, в окремих пакетах, на жаль останні те-
- ↑ Справа III отд. ч. 17, л. 1,4.
