не сягав вітер з моря. Дощ лив потоками, і ледве можна було побачити місто, розташоване на навеликій рівнині терасою, 300 футів заввишки, що спирається на вулканічні скелі. Крізь густу дощову завісу острів виглядав дуже похмуро.
Леді Еллен збиралася побувати в місті, та тепер це було неможливо; невіть вугілля важко було навантажувати. Пасажири „Дункана“ зібралися під помостом; навколо них так дивно зливалася дощова вода з морською. Певна річ, на палубі тільки й чути було, що про погоду. Кожен вставляв своє слово що до цього, крім майора, який, здається, однаково байдуже реагував би й на всесвітній потоп. Паганель здвигаючи плечима ходив туди й сюди.
— От неначе-б то навмисне таке зчинилося! — казав він.
— Очевидно, самі стихії, — сказав лорд Гленарван, — повстають проти вас.
— Та, проте, я маю рацію.
— Ви не можете йти під таким дощем, — сказала леді Еллен.
— Ну, сам я, безперечно, можу. От я боюсь тільки за свої речі й струменти. Це-ж усе загине.
— Небезпечно тільки сходити на беріг, — мовив Гленарван. — Але скоро ви опинитеся у Віллі-Прая, там вже не буде дуже зле. Що правда, не надто охайно навколо: доведеться перебувати в товаристві мавп та свиней, а це не завжди приємно. А втім мандрівець не має звертати увагу на такі дрібниці. Та й можна сподіватися, що за сім чи вісім місяців ви матимете нагоду переїхати до Европи.
— За сім чи вісім місяців? — скрикнув Паганель.
— Принаймні кораблі підчас дощів не так то часто відвідують острови Зеленого Миса. Але ви-ж можете корисно вжити цей час. Архіпелаг оцей ще замало відомий, тут багато дечого ще треба зробити що до топографії, кліматології та етнографії.
— Ви можете дослідити тутешні надзвичайні річки, — мовила леді Еллен.
— Їх немає, леді!
— Ну, тоді маленькі річечки.
— І таких немає тут!
— Що-ж, в такому разі хоч гірські потоки.
— Також немає там їх!
— Ну, так ви можете накинутися з вашими дослідами на ліси, — зауважив майор.
— Щоб ліси існували, потрібні дерева, а де-ж вони тут?
— Нічогенька країна, — мовив майор.
— Заспокойтеся, любий Паганелю, — озвався тут лорд Гленарван, — адже вам ще залишаються гори.
— Е, ці гори невисокі й нецікаві, мілорде, до того-ж, їх уже досліджено.
— Вже всі? — сказав Гленарван.
