Перейти до вмісту

Сторінка:Жюль Верн. Діти капітана Гранта (1929).pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Еге-ж. Отак мені щастить увесь час. На Канарських островах передомною вже попорався Тумбольд, а тут мене випередив геолог Шарль Сен Клер-Девіль.

— Та невже?

— Без сумніву, — жалібно відповів Паганель. — Вчений, що оце я за нього згадав, їхав корветом „Рішучий“ і підчас перестанку біля Зеленого Миса оглянув найцікавішу гірську вершину на цих островах — вулкан на острові Фого. Що-ж можу я зробити після нього?

— Це справді дуже шкода, — відповіла леді Еллен. — Як-же ви гадаєте вчинити?

Кілька хвилин Паганель мовчав.

— Так, так, — мовив Гленарван, — виходить, ви-б таки найкраще були зробили, коли-б висіли на Мадері, хоч там і нема більше виноградників.

І знову вчений мовчав.

— На вашому місці я б зачекав, — озвався майор таким голосом, яким він скасав би: я не чекав би.

— Любий Гленарване, — мовив, нарешті, Паганель, — де ви ще думаєте спинитися?

— Біля миса Концепсіон.

— От лихо моє! Це надзвичайно далеко від Ост-Індії.

— Навпаки, як ви об'їдете мис Горн, ви дуже до неї наблизитеся.

— Цього я дуже непевний.

— А втім, — цілком серйозно й поважно мовив Гленарван, коли їдуть до Індії, однаково, чи вона східня, чи західня.

— Тоб-то як однаково?

— Бо населення патагонських Пампасів такі самі індійці, як і тубільці Пенджаба.

— Ах, мілорде, оце доказ, якого я не чекав!

— І потім, любий Паганелю, золоту медалю можна дістати де хочте, скрізь є досить чого досліджувати, досить простору для винаходів — і на Кордильєрськім хребті, і в горах Тибету.

— Але-ж течія ріки Яру-Дзангбо-Чу! Нічого, ви можете дослідити замість неї течію Ріо-Колорадо. Це ріка мало відома, на мапі її відзначають згідно з фантазією панів географів.

— Так, так, я це знаю, любий лорде, тут є багато помилок різних. О, я певен, якби я попрохав Географічне Товавариство, воно післало-б мене до Патагонії так само, як і до Ост-Індії. Але я про це не подумав.

— Так що-ж, пане Паганелю, ви нам товаришуєте? — рішуче мовила леді Еллен?

— Але, леді, моє вчене доручення?

— Попереджаю вас, що ми перейдемо Магеллановою протокою, — сказав Гленарван.

— Мілорде, ви так мене спокушаєте.