вмів його заховати, що крім Мері Грант та самого капітана всі вже давно помітили його.
Що-ж до вченого географа, це, безперечно, була найщасливіша на всій південній півкулі людина. Він цілими днями роздивлявся мапи, закидаючи ними увесь стіл — саме через те чути було що-день суперечки його з Ольбінетом, бо економові ця праця заважала подавати їжу. Та Паганеля в таких випадках підтримувало все товариство „Дункана“, опріч майора; той до географічних справ був байдужий, а надто в обідній час. Крім того, Паганель розпакував свої книжки, витягнув кілька еспанських і вирішив вчитися мови Сервантеса, що її не знав жоден пасажир „Дункана“.
— Це полегшить, — казав він, — вчені досліди на чілійському березі.
Мав такі величезні здібності до мовознавства, що сподівався вільно висловлюватися цією мовою раніше, ніж приїдуть мандрівці до своєї мети. Але доводилося Паганелеві ретельно взятися до праці, і можна було чути раз-у-раз, як він бубонів різні еспанські слова.
На дозвіллі він заходився вчити молодого Роберта, оповідаючи йому історію тих країн, що до них плив „Дункан“.
10-го вересня подорожні були на 5° 37′ широти та 31° 16′ довжини і цього дня Гленарван довідався за те, чого не знають, мабуть, найвидатніші вчені. Паганель розповідав історію Америки. Перелічивши всіх великих моряків, що їхнім шляхом тепер пливла яхта, він заходився оповідати про Христофора Колумба й закінчив своє оповідання так:
— Славетний генуезець помер, не знаючи, що відкрив Америку.
Всі слухачі заперечили проти такої думки. Паганель, одначе, її обстоював.
— Це так, це так! — казав він. — Я зовсім не хочу зменшувати слави Колумбові, але справа була саме так. За другої половини XV століття одна тільки думка була — полегшити звязок з армією і йдучи на захід, прокласти зручнішу дорогу на схід: тоб-то, знайти можливо найкоротший шлях до країни „пряного коріння“. Таку спробу зробив і Колумб. Він подорожував чотири рази: бачив Америку біля берегів Кумани, Гондруса Москітоса, Нікарагуї, Верагуї, Коста-Ріки, Панами; всі ці землі він вважав за суходіл Японії та Хіни, і помер, не знаючи, що існує великий суходіл, якому не довелося навіть мати його ім'я.
— Хотів-би йняти віри вам, любий Паганелю, — відповів Гленарван, — та дозвольте, одначе, висловити сумнів що до цього й запитати вас, хто-ж ті моряки, хто-ж це вказав істину про винахід Колумбів?
— Його наступники: Охеда, що товаришував Колумбові в його подорожах, Вінцент Пінзон, Веспучі, Мендоза, Востідас,
